Зло залишається злом вічно

У середині травня на канадському й американському телебаченні показали телевізійний серіал «Постання зла» у двох частинах про Адольфа Гітлера. Через 58 років після закінчення Другої світової війни фільм нагадав сучасникам про час, коли до влади у Німеччині прийшов Гітлер, який спричинив стільки лиха людству. І саме того ж тижня в українських газетах була вміщена вістка про те, що у Верховній Раді України більшістю було ухвалене Звернення до українського народу стосовно голоду в Україні 1932-33 рр. Із присутніх на спеціальному засіданні ВР 410 народних обранців за Звернення проголосували 226, а не голосували 184! Що комуністи не будуть голосувати, то можна було передбачити, бо ж це КПУ тільки за назвою, а за ідеологією вона залишається й надалі ленінською (більшовицькою), тобто чужою! І не дивно, що горе українського народу, у якому винна якщо не вона сама, то її рідна попередниця, не є горем КПУ. Але дивуєшся, кого ж представляють депутати інших партій, які не голосували або вийшли із зали засідань?

Якщо нацисти вперше в історії застосували газ, щоб нищити єврейське населення, то комуністи-більшовики були першими в історії людства, що голодом «втілювали» свої комуністичні ідеї, за що заплатило голодною смертю від 8 до 12 мільйонів українців. Голодний голокост нічим не кращий від газового! Різниця лише в тому, що над нацистськими злочинцями відбувся Нюрнберзький процес, який засудив злочинний режим, а в Україні представникам подібного злочинного режиму ще й сьогодні стоять пам’ятники, а деякі нащадки злочинної партії та її спадкоємці засідають у ВР України!

Нам слід ще багато вчитися у інших, і зокрема у молодої ізраїльської держави, яка має різні політичні партії, але постійно нагадує і своїм, і чужим, що голокост — це трагедія народу! Злочин залишиться злочином на віки вічні! Тож нехай залишиться на їхній совісті позиція «народних» депутатів, які вирішили утриматися від голосування у справі українського голокосту. Кажуть в народі: нехай Господь їм віддячить! Сподіваймось, що і виборці будуть пам’ятати, для кого злочин над людяністю не вартий його засудження! Дивує лише те, що за майже 12 років незалежності ще так багато комунізму залишилось в душах декотрих депутатів, та ще й таких, що вже до демократів себе записали і готові на вулицю бігти, щоб «демократично» протестувати проти Президента, а найбільший політичний голодомор українського народу 1932—33 рр. їх не зворушує!