Знання від... шахраїв
Міносвіти вкотре закликає старшокласників не користуватися посібниками з фальшивими відповідями на тести ЗНО
За час існування системи зовнішнього незалежного оцінювання утворився ринок послуг, котрими користуються старшокласники, щоб успішно скласти тестування. Це і репетиторство, коли школярі беруть індивідуальні уроки з певних предметів, і посібники з готовими відповідями до тестів. Купив — прочитав — запам’ятав і... не склав. Міністерство освіти і науки та Український центр оцінювання якості освіти не перший рік заявляють, що подібні посібники з підготовки до ЗНО — фальшиві, жодного відношення до справжніх тестів вони не мають. Однак у магазинах і на книжкових ринках регулярно з’являється така література.
ВИТІК ІНФОРМАЦІЇ ПО ЗАВДАННЯХ «ПРАКТИЧНО НЕМОЖЛИВИЙ»
Нещодавно міністр освіти і науки Лілія ГРИНЕВИЧ закликала старшокласників ретельніше готуватися до ЗНО і не витрачати грошей на посібники з фальшивками. За словами Лілії Гриневич, вірогідність того, що відповіді на тестування потраплять у відкритий доступ, нульова, оскільки система захисту має безліч запобіжників. Минулорічні заяви Генеральної прокуратури про сторонні втручання у систему ЗНО і фальшування деяких результатів змусили чиновників ретельніше взятися за безпеку тестів.
«Якщо щось подібне колись станеться, а це практично неможливо, це буде суттєвим викликом для системи ЗНО та держави загалом. Це означатиме, що буде повністю скасовано сесію, і навіть діти, які не мали відповідей і самотужки складали іспит, муситимуть його перескладати. Уся система побудована так, що до кінця ніхто не знає, який варіант та завдання використовуватимуть на іспиті, і, повірте, важко переоцінити відповідальність, яку понесуть люди, залучені до подібних фальсифікацій», — наводить пояснення Лілії Гриневич прес-служба МОН.
Міністр наголосила, що варіанти відповідей на тести, які зараз пропонують купити в інтернеті, — шахрайство. А таких пропозицій безліч. Варто задати у пошуковику запит на кшталт «куплю відповіді ЗНО-2017», побачите низку посилань на псевдопосібники. На палітурках деяких із них на місці, де зазвичай зазначена назва видавництва, є напис «Петрівка». Це найбільший книжковий ринок Києва.
Прес-служба УЦОЯО теж застерігає старшокласників від послуг шахраїв: «У мережі інтернет спостерігаємо активізацію шахраїв, які за певну плату пропонують «допомогу» для успішної здачі ЗНО. Перш за все, йдеться про можливість придбати готові відповіді до тестових завдань із різних предметів. У зв’язку з цим повідомляємо, що укладання тестів і друк сертифікаційних робіт здійснюються в умовах суворої конфіденційності. Належний рівень захисту інформації на всіх етапах підготовки та проведення зовнішнього незалежного оцінювання засвідчено атестатами відповідності. Тому наполегливо радимо не користуватися послугами шахраїв, адже ви неодмінно будете ошукані».
«ТРЕБА ЗМІНИТИ ПРАВИЛА НАВЧАННЯ У ШКОЛІ»
В Українському центрі оцінювання якості освіти обіцяють передавати інформацію про шахраїв до правоохоронних органів. Але це можливо, якщо будуть відповідні заяви від абітурієнтів. У цьому сумніваються освітні експерти, нарікаючи на відсутність системи покарань компаній, котрі друкують фейкові посібники для ЗНО.
«Ці фірми практично неможливо виловити, — коментує Ірина КОГУТ, експерт аналітичного центру CEDOS. — Найкраще караються злочини, де є жертви, які звертаються до правоохоронних органів із заявою. А тут хто буде звертатися, і хто закриватиме ці фірмочки? Тому має бути максимальний захист системи ЗНО від витоку інформації та додаткова робота з учнями у школі. Насправді будь-яка система тестування, навіть у країнах, де академічна доброчесність є предметом більшої уваги влади та самих навчальних закладів, вразлива до якихось втручань. В Україні треба максимально адаптувати навчання у школі до того, що виноситься на ЗНО, щоб у дітей не було потреби звертатися до послуг репетиторів, тим паче купувати відповіді до тестів. Крім того, на ЗНО виноситься вся інформація за період навчання у базовій старшій школі, тому виникає потреба в окремій підготовці до нього. Але тести перевіряють учнів на знання фактів, цифр, дат і формул, а має бути перевірка вміння застосувати свої знання».
Експерт радить запроваджувати у школі принципи академічної доброчесності. Про це нині активно говорять стосовно вищої освіти та наукової сфери, а от щодо шкільних закладів — мовчанка.
«Школам теж потрібна академічна доброчесність, — продовжує Ірина Когут. — До списування та плагіату нас привчають ще зі шкільної лави. Треба докласти трохи зусиль, щоб це побороти. Потрібно пояснювати дітям, що списування — це погано, розповідати, що таке коректне посилання та коректне запозичення думки. Також треба змінити правила навчання у школі. Часто домашні завдання є механічними, тобто їх легко списати. У школах розвинутих країн вчителі дають домашні завдання, які списати неможливо. Це не твори на заздалегідь готові теми, які є в інтернеті, а окремі есе для кожного учня. Або задачі, в яких школяр має розписати, як прийшов до цього рішення, а не просто дати готову відповідь».
