Зона пам’яті чи... розваг?

Чи уявляєте ви кафетерій та парковку як частину Меморіалу жертвам Голокосту в Берліні? Скептики скажуть, нічого страшного, сучасні музейні комплекси апріорі мусять містити заклади громадського харчування та автостоянки. Частково це так. Та чи схвалять такий підхід українці в застосуванні до Меморіалу жертвам Голодомору, що в парку Вічної слави? Крім чотириповерхового музею з рестораном, кафетерієм, конференц-залом добудова пам’ятного комплексу передбачає появу низки об’єктів інфраструктури з вирубкою дерев на Дніпрових схилах.

ЗАГРОЗА ДЛЯ ЗАПОВІДНИХ СХИЛІВ

ДП «Дирекція з будівництва другої черги Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» нещодавно оголосила тендер на пошук генпідрядника для добудови меморіального комплексу. Кошторис — 1 401 395 979,00 гривень, майже півтора мільярда.

Перша частина Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» була відкрита 2009 року. За президента Віктора Януковича питання про завершення музейно-меморіального комплексу зависло в повітрі. Лише 2016 року після звернень громадського комітету з вшанування пам’яті жертв Голодомору — геноциду 1932—1933 рр. та Світового Конгресу Українців Україна повернулася до будівництва другої черги Національного музею «Меморіал жертв Голодомору».

Задля цього було утворено державне підприємство з будівництва другої черги, яке призначено замовником будівництва. В оприлюдненій на сайті Zakupki.

prom.ua тендерній документації можна ознайомитися з технічним завданням для добудови меморіалу. Отож півтисячі дерев та понад 200 кущів спиляють між так званими сходами пам’яті та Дніпровським узвозом. Замовника робіт не бентежить, що за Генеральним планом розвитку міста до 2020 року ця ділянка за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування. Про це вказано й у технічному завданні.

Загалом територія, яку охопив проєкт другої черги, а це понад сім гектарів, входить до зони охоронюваного ландшафту, охоронної зони навколо Києво-Печерської лаври, Центрального історичного ареалу міста охорони пам’яток історії та культури. Як ідеться в тексті технічного завдання, зважаючи на такі обмеження та враховуючи рельєф місцевості, будівлю музею максимально вбудують у рельєф із терасно розташованими поверхами. Таке рішення навіть отримало позитивний відгук від ЮНЕСКО. Цікаво було б ознайомитися з ним.

ІНФРАСТРУКТУРА БЕЗ... ЕКСПОНАТІВ

Автостоянка на 111 місць, пішохідний міст завдовжки 180 метрів зі сходово-ліфтовими вузлами, благоустрій території з пішохідними алеями та майданчиками з тематичними скульптурами композиціями та, власне, музей на чотири поверхи — це головні об’єкти запланованого проєкту.

Що ж буде в музеї, крім експозиційної частини? Приміром, на третьому поверсі розмістять гардероб, каси, зал постійної музейної експозиції, сувенірну крамницю, бібліотеку, санвузли для відвідувачів, VIP-зону, медпункт, адміністративні приміщення, кафе на 40 місць, яке має прямий доступ із вулиці. На другому поверсі розташують зал тимчасових експозицій, три конференц-зали на 100 місць, кінолекційний зал на 300 місць, кафетерій на 100 місць, приміщення для проведення майстер-класів, службові, адміністративні та робочі приміщення, необхідні для повноцінного функціонування музею.

До речі, коштів на створення експозиційної частини в проєкті не передбачено. Задля цього було створено благодійну організацію «Міжнародний благодійний фонд розвитку меморіалу жертв Голодомору». Голова наглядової ради — народний депутат Іван Васюник.

Також за проєктом передбачено влаштування підпірних стін на пагорбах, оскільки автостоянки та оглядовий майданчик розташовані на крутому схилі. Їх встановлять там, де зараз ще є зелені насадження. Те, що дерева зрубають, підтвердив у розмові з «Днем» директор ДП «Дирекція з будівництва другої черги Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» Андрій Замогильний.

«ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПІДХІД»

На наше питання, навіщо в музеї передбачено кафетерій та ресторан та загалом така потужна інфраструктура, що більше нагадує зону розваг, а не територію пам’яті, він пояснив, що це сучасний європейський досвід.

«Музейний комплекс будується відповідно до європейських аналогів, — продовжив Замогильний. — У сучасних музеях є місця, де можна залишити дітей, психологічно розвантажитися та продумати все побачене. У нас теж спочатку були такі думки: як це — в музеї Голодомору годувати людей? Ми відвідали аналогічні музеї в інших країнах і дійшли думки, що кафетерій має бути. У самому музеї має бути комерційна складова, щоб він мав, крім коштів із бюджету, можливість заробляти на себе. У музеї передбачено конференц-зону, заклад має проводити конференції щодо Голодомору. Для таких випадків теж потрібен кафетерій».

Чесно кажучи, важко уявити себе з сандвічем та чаєм у музеї Голодомору, та Андрій Замогильний переконував, що над проєктом працювала велика група людей, існує організаційний комітет, до якого входять чиновники та представники громадських організацій. До слова, проєкт готувала компанія «Проєктні системи», де головним архітектором працює Андрій Миргородський. За його проєктом нещодавно відкрили новий та скандальний пішохідно-велосипедний міст між парком Хрещатим та Володимирською гіркою. Його ж дітище — так званий вертолітний майданчик Януковича на Парковій алеї.

ТЕНДЕР ПОПЕРЕДУ ЕКСПЕРТИЗИ

Власне, сам проєкт наразі ще проходить етап експертизи від профільних служб. Та, як зазначив Андрій Замогильний, законодавство не забороняє проводити паралельно тендер: «Обов’язковим є затвердження проєкту на момент підписання договору з підрядною організацією. Тендер триває майже три місяці, зважаючи на те, що підготовчі роботи вже здебільшого виконані, очікувати самого висновку експертизи не будемо, а ведемо ці процеси паралельно. На завершення будівництва передбачено 34 місяці. Але часові межі можуть бути скореговані експертним висновком проєкту».

У цьогорічному бюджеті на проєкт другої черги меморіалу закладено 300 мільйонів гривень. «Ми хочемо співпрацювати з компаніями з солідним капіталом, щоб у разі форс-мажорів вони могли будувати за свої кошти, — додав Замогильний. — На початку року буває складна ситуація, коли погоджуються всі документи, а коштів може не бути на наших рахунках. Тому ми заклали в договір можливість відтермінувати платіж, щоб не зупиняти будівництво».

«МУЗЕЙ — ПРИВІД ДЛЯ КОМЕРЦІЇ»

Такий підхід спантеличив громадськість та експертну спільноту. Історик Сергій Кот наголошує, що, безумовно, добудувати музей Голодомору як знаковий заклад для України, який триматиме цю тему в світовому контексті, вкрай необхідно. Крім того, наявна конструкція не зовсім придатна для збереження пам’яток через затікання та підвищений рівень вологості.

«Із іншого боку, маємо враховувати при реалізації проєкту, що в нас є заповідні зони, Дніпрові схили як об’єкт культурної спадщини, захищений законодавством України, та проєктанти від самого початку повинні усі ці чинники обмежень враховувати, — наголошує Сергій Іванович. — На жаль, архітектори та проєктні організації давно притримуються тактики та практики, що розробляють те, що хочуть, не звертають увагу на жодні обмежувальні офіційні документи та закони, а потім будуть «нагинати» всіх, щоб були затверджені ті чи ті архітектурні рішення».

«У нас часто практикують величезні стоянки, переходи, мости, таке складається враження, що для таких величезних інфраструктурних об’єктів такі речі, як музей, є просто приводом, за який можна вхопитися й набудувати комерційних об’єктів, — продовжив історик. — І тут має бути великий контроль на рівні проєкту, слід зважити, чи все потрібно в таких масштабах. Якщо йдеться про добудову другої черги, то її треба завершити. Згоден, що має бути зал для конференцій, наукової роботи, якщо передбачається робота певної кількості людей, то всередині може бути щось на кшталт кафе. Але до всього треба підійти з великою обережністю та увагою. Мені доводилося розглядати надзвичайно багато різних об’єктів, які будуються в Києві та пов’язані з упорядкування пам’яток культури чи пам’ятних місць. Зазвичай під кожен такий об’єкт нанизують комерційну інфраструктуру. А нам треба думати про те, щоб завершити цей моральний довгобуд, не робити музей занадто помпезним, не перетворювати все так, що музей буде крихтою в морі навколишньої комерційної забудови та приводом для чергового знищення нашого історичного краєвиду».