Чи стане Росія наддержавою, якщо приєднає Україну? Ні

Девід Фрам (David Frum) привернув до себе значну увагу завдяки своїм єретичним поглядам на внутрішню політику та своїй готовності визнавати попередні помилки. Це заслуговує поваги: я не знаю інших видних консерваторів, які були б здатні так само чесно говорити про огріхи консерватизму і, тим більше, з приводу них каятися. Проте, його нова стаття, опублікована CNN, наочно демонструє, що він як і раніше схильний радикально перебільшувати зовнішні загрози. Ось що він пише про драму, що розгортається в Україні:

«Щоб відновити Радянський Союз, цілком необхідна одна річ: відновлення контролю Москви над Україною. Отримання Україною незалежності звільнило не лише український народ, але й усю Європу. Без України з її майже 46-мільйонним населенням і багатими природними ресурсами Росія — велика і сильна країна, але не наддержава».

Ця цитата з Фрама, яка передбачає, що Росія, поглинувши Україну, стане наддержавою, витончено обіграє старе кліше, яке гуляє по «Твіттеру»: «Росія без України — це країна, Росія з Україною — імперія». З огляду на минулий досвід, перетворення Росії в наддержаву, звичайно, стало б і для Європи, і для Сполучених Штатів поганою новиною.

Проте, Україна — це не стан свідомості і не якесь таємниче джерело міжнародного впливу. Це середніх розмірів країна в Східній Європі, економіку і населення якої можна виміряти з певною точністю. Якою б стала Росія, приєднавши Україну?* З огляду на дані Світового банку на наддержаву вона зовсім не була б схожою.

Я не розумію, чому багато хто так наполегливо розглядає Україну як певний привабливий приз. Економічно вона — напівтруп. Її ВВП на душу населення складає менше половини російського. Її населення нестримно зменшується. З 1992 року Росія, демографічні показники якої регулярно називають катастрофічними, втратила приблизно 4,8 мільйона осіб. Україна, маючи кількість населення приблизно втричі менше російського, втратила в цілому 6,7 мільйона. Таким чином її демографічний спад більший російського не лише пропорційно, але і в абсолютних цифрах. Чому приєднання такої країни когось підсилить, для мене цілковита загадка.

Якщо громадяни України хочуть бути в Європі, вони мають бути в Європі. Але міркування про те, що Україна — ключовий елемент якоїсь великої геополітичної гри, сприймається як анахроністичний нонсенс. Об’єктивний погляд на цифри свідчить, що Україна — не актив, а пасив, причому дуже великий. Це країна, в яку необхідно влити багато ресурсів просто для того, щоб вона могла стояти на своїх ногах. Власне кажучи, є підстави думати, що поглинання України навіть послабило б російські можливості, оскільки Росії довелося б безпосередньо субсидувати слабку та неефективну українську економіку.

Чи повинні Сполучені Штати, як пропонує Фрам, втрутитися у драму, що розігрується зараз на вулицях Києва. Можливо! Проте, будь ласка, виступаючи за це, не тривожте привид Радянського Союзу, тому що приєднання України не зробить Росію більшою наддержавою, ніж вона є.

* Дорогі читачі, будь ласка, врахуйте, що я висловлююся гіпотетично. Я дуже сумніваюся, що Росія, навіть дуже бажаючи цього, могла б повністю поглинути Україну, оскільки в такому разі західна половина країни, скоріше за все, відколеться.

Forbes, США, 4 грудня 2013, переклад ІНОСМІ.Ru