Адаптація миротворця
Олександр ГЛУМАКОВ, майор, бортовий перекладач:
— Донедавна свій день народження постійно святкував взимку. Сніг, мороз, хуртовина, а тут — літо. Це справжнє диво: в одну мить опинитися в казці. Якби ще не різні кусючі комахи, вона була б доброю. Взагалі я задоволений. Практика спілкування, хай навіть на складному і дуже специфічному діалекті, досить непогане тренування для мізків. Сподіваюсь, що колись, згадуючи про саму місію, вживатиму поняття «Рідна Ліберійщина». Побачимо!
Вадим РУБАН, капітан, офіцер командного пункту:
— Африку я раніше сприймав як щось далеке, екзотичне, темне, гаряче. Тепер вона поруч, точніше, просто під ногами, але така ж гаряча і темна. Призвичаївся до тутешніх умов швидко, насторожує лише одне — початок дощового сезону і його ймовірні наслідки. Чи встигнемо до того часу переїхати в капітальні споруди?
Володимир СИЛКА, сержант, водій:
— Доволі часто буваю в Монровії — столиці Ліберії. Наслідки війни вражають. Зруйновані будівлі, посічені кулями ліхтарні стовпи, жодної багатоповерхівки... Сміття і різний бруд звалені обабіч дороги. Як водій зазначу: їздять тут практично без дотримання елементарних правил на старезних машинах. Пікапи використовують як маршрутні таксі — народу набивається більше, ніж у будь-який вітчизняний автобус. Мабуть, потрібно подати пропозицію про направлення контингенту українських «даїшників»: хай наведуть порядок.
Олег САВЧУК, капітан, бортовий технік Мі-24:
— Ліберія — зелене море. Коли пролітаєш над оселями, важко повірити, що в них живуть люди. Дивно, але поруч з домівками я не бачив ділянок обробленої землі. Вертольотів ліберійці не бояться, спостерігають з цікавістю, привітно помахують руками i діти, і дорослі. Дуже красиві місця вздовж океану. Особливо бухта затонулих кораблів та кілька острівців. Неповторна краса.
Микола ШУРИГІН, підполковник, начальник служби тилового забезпечення:
— Початок нової місії завжди обумовлений низкою організаційних проблем та неузгоджених питань. Основний напрямок нашої роботи — забезпечення безперебійним, свіжим харчуванням. Здається з цим ми впорались. Тепер мали б провести переговори стосовно переходу на оонівські норми забезпечення. Із запропонованих продуктів можна буде скласти доволі непогане меню.
Юрій ТОЛОЧНИЙ, полковник, офіцер оперативної групи Південного ОК:
— Наш автомобільний транспорт — у дуже хорошому стані. У порівнянні з іншими контингентами, які використовують, як правило, японську техніку, ми, звичайно, поступаємось у питаннях вантажопідйомності та швидкісних показниках, але фахова підготовка водіїв 56 ОВЗ дозволяє сьогодні в повному обсязі виконати завдання із забезпечення життєдіяльності особового складу та забезпечення виконання польотів.
