Аке ПЕТЕРСОН: Шлях до ЄС лежить через правовий простір Ради Європи
Останнім часам багато українських політиків ставлять під сумнів доцільність існування Ради Європи, зважаючи на те, що ця організація все більше втрачає свою вагу і не може впливати, перш за все, на найбільшого учасника — Російську Федерацію, яка не виконує взяті на себе зобов’язання із забезпечення прав людини. Якою в майбутньому може бути роль Ради Європи і чи має вона інструменти впливу на країни-учасниці? Як виконує Україна, взяті на себе зобов’язання при вступі до Ради Європи? Які конвенції необхідно ухвалити українському парламенту, щоб запровадити в нашій країні європейські стандарти? Що конкретного робить в Україні чи планує робити найближчим часом офіс Ради Європи в Києві? Про це в інтерв’ю «Дню» — представник Генерального секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва в Україні Аке ПЕТЕРСОН.
«РОЛЬ РЄ І БУЛА, І ЗАЛИШАЄТЬСЯ ВАЖЛИВОЮ ТА ВПЛИВОВОЮ»
— Пане Петерсон, не секрет, що дедалі більше європейських країн стають членами ЄС і, відповідно, підкоряються рішенням цієї спільноти. Крім цього, майже всі європейські країни входять до Організації з безпеки та співробітництва в Європі. І багато в чому діяльність цих двох організацій перекликається з тим, чим займається Рада Європа. Чи має в такому випадку перспективу організація, яку ви представляєте в Україні?
— Я думаю, що всі названі організації мають простір для діяльності. Ми не конкуруємо і сфери діяльності зазначених організацій не лежать в одній площині. На мою думку, правові стандарти демократичних ідеалів і демократичного розвитку все-таки залишаються в рамках Ради Європи. Адже діяльність інших організацій спирається на оцінки, зроблені через наші різні інституції: експертів РЄ, Венеціанської комісії, Європейський суд прав людини. У Раді Європи виробляються й нові стандарти.
Ви все-таки праві в тому, що багато в чому діяльність ЄС, ОБСЄ і РЄ співпадає, однак тут ми маємо справу із позитивним взаємодоповненням і поширенням сфери застосування кращих результатів. Наприклад, у Лісабонській угоді, яку, я сподіваюсь, скоро ухвалять в ЄС, є стаття про прийняття без змін усієї Конвенції про права людини як частини acquis communitaire Євросоюзу. А це є визнання того, що роль РЄ і була, і залишається важливою та впливовою.
Тим часом інші організації мають робити свою роботу. Тут немає конкуренції, хоча з багатьох питань ми працюємо разом, коли наша мета співпадає. Наприклад, минулого тижня Венеціанською комісією — а це є структура РЄ — та Бюро з демократичних інститутів та права людини ОБСЄ — була підготована нова експертиза запропонованих змін до українського закону про президентські вибори.
«ЗА ДЕМОКРАТІЮ МИ МАЄМО БОРОТИСЯ ЯК КОЖЕН ОСОБИСТО, ТАК І ВСІ РАЗОМ»
— А чи є в РЄ інструменти, які сприяють дотриманню стандартів в країнах-учасницях?
— Такими інструментами є механізми комітету Міністрів, Парламентської асамблеї Ради Європи, Конгресу місцевих та регіональних влад і Конференції міжнародних неурядових організацій, а вже ефективна робота і взаємодія цих механізмів є обов’язковою умовою нормального розвитку країн — членів Ради Європи. Україна належним чином представлена і бере активну участь у роботі всіх цих інституцій, у яких завжди йдуть дискусії не тільки відносно вашої країни, а також щодо інших країн, обговорюються питання про те, як дати можливість громадянам реалізуватися в демократичних умовах. Наприклад, цього тижня в Києві буде проводитися форум «За майбутнє демократії», присвячений виборам. Але це стосується не лише українських викликів, а наших спільних поглядів на демократію в майбутньому в усіх країнах. За демократію ми маємо боротися як кожен особисто, так і всі разом.
— Але ж є деякі країни, які не признають загальноєвропейських стандартів. Російський прем’єр, зокрема, нещодавно сказав, що Захід не має ніяких стандартів. Як діяти у випадку, коли якась країна не визнає європейських стандартів?
— Завжди будуть політики, які будуть казати, що існують подвійні стандарти, і нас вони не стосуються. Звичайно, в такій ситуації примусом нічого не можна буде досягнути. Кожна країна самостійно вирішує, чи запроваджувати такі стандарти та дотримуватись їх. І має бути висловлена воля людей тут, в Україні, про те, чи дотримуватися цих стандартів. В разі, коли існує така воля, Рада Європи пропонує відповідні інструменти для її реалізації.
ПІДПИСАНІ КОНВЕНЦІЇ І ДОТРИМАННЯ ЗАКЛАДЕНИХ У НИХ СТАНДАРТІВ
— Але ж якщо країна взяла на себе зобов’язання і не виконує їх?
— У Раді Європи дуже складна система. Спочатку відбувається підписання та ратифікація відповідних правових документів — конвенцій, хартій, договорів, де закріплені, зокрема, і стандарти в сфері захисту прав людини, а вже потім слід запроваджувати ці стандарти і дотримуватись їх. А це важко. Держава добровільно зобов’язується дотримуватись відповідних стандартів, і вона вже змушена виконувати таке своє зобов’язання. Йдеться про різні документи, про Європейську конвенцію з прав людини, про конвенції про боротьбу з корупцією в контексті кримінального та цивільного права, конвенцію про відмивання, пошук, арешт і конфіскацію доходів, отриманих від злочинної діяльності, й про документи, в яких закріплені соціальні стандарти, і про Європейську хартію місцевого самоврядування, низку інших важливих документів. Україна ратифікувала достатню кількість конвенцій, і громадяни мають право вимагати, щоб дотримувались закладені в них стандарти. У цьому є виклик для урядових структур, які мають виконувати взяті державою зобов’язання. Я думаю, що існує достатньо інструментів, щоб це реалізувати. Має бути політична воля і переконання в Україні, що це треба робити. Наша роль — допомагати тим силам, які бажають це реалізувати. Я думаю, що українці повинні вимагати від своїх політиків здійснювати відповідні кроки.
— Пане Петерсоне, а такий інструмент, як позбавлення права голосу в ПАРЄ, став уже не потрібним?
— Це крайній захід, до якого, загалом, рідко вдаються. ПАРЄ має право вимагати від України, щоб вона виконувала взяті зобов’язання. Я думаю, що політики, які працюють в Моніторинговому комітеті й безпосередньо роблять і оцінку, й готують рекомендації щодо виконання Україною зобов’язань, — це друзі України. На мою думку, потрібно сприймати серйозно такі рекомендації, які є зваженими.
«ПОВИННА ІСНУВАТИ ВЕЛИКА ДОВІРА МІЖ ГРОМАДЯНАМИ ТА ПОЛІТИЧНИМИ СИЛАМИ»
— Чи не могли б ви назвати, які закони чи конвенції Україна не виконує?
— Після візиту наших спостерігачів чи доповідачів з’являються нові аспекти. Можна сказати, що завжди порушується питання про судову систему, яка не працює як слід. Крім того, має бути забезпечений доступ для всіх до незалежної судової системи.
Але проблема в тому, що всі сьогодні йдеться не стільки про стандарти забезпечення функціонування цієї системи, а про те, як саме їх сформувати і запровадити. Повинна існувати велика довіра між громадянами та політичними силами. Цього питання не можна вирішити без такої довіри.
Наша роль полягає в сприянні створення довіри між політичними лідерами для запровадженні судової реформи. Я думаю, що не варто створювати надто багато пріоритетних питань.
Як на мене судова реформа й судова боротьба проти корупції пов’язані зі створенням незалежних структур і появою незалежних чиновників, які мають працювати лише на задоволення потреб суспільства й які не будуть залежати від політичного впливу.
КОНСТИТУЦІЯ, РЄ Й ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ ГРОМАДЯН
— Пане Петерсоне, а як ви оцінюєте суперечки в Україні щодо Конституції — чи справді вона є проблемою для розвитку нашої країни? Адже одні говорять, що Основний Закон не досконалий і його потрібно міняти. Інші кажуть, що потрібно виконувати ту Конституцію та закони.
— Я можу лише послатися на думку експертів Венеціанської комісії, які вважають, що потрібно вдосконалювати те, що є. Не потрібно все робити з початку.
— А які конвенції чи закони Україна мала б запровадити у себе, щоб підвищити стандарти, життєвий рівень громадян?
— Перш за все, мова йде про Європейський кодекс соціального забезпечення, Європейську соціальну хартію. На сьогоднішній день Україна ратифікувала 69 різних угод Ради Європи. Крім цього, 24 угоди було підписано, але ще не ратифіковано.
Система РЄ хоч і є досить складною, але разом з тим вона є впливовою. Вона створювалась впродовж майже шестидесяти років із метою забезпечення майбутнього консолідованої демократії.
Я вражений тим, що зробила Україна в 90-х роках, коли вона не мала жодних перспектив членства в ЄС. Тепер дуже багато говориться про Євросоюз. Це добре. Але шлях до ЄС, на мою думку, лежить через наш правовий простір Ради Європи — через запровадження стандартів цієї організації. Якщо всі ці умови буде імплементовано, то шлях до ЄС буде легшим.
— Які завдання стоять перед вашим офісом на найближчий час?
— Ми працюємо з Україною на базі спільного плану дій із РЄ. Цей план було вироблено на базі пропозицій українських структур та відповідних рекомендацій Страсбургу, які було підготовлено за результатами різних моніторингових процесів. Зокрема, в плані передбачено здійснення заходів, спрямованих на те, щоб боротись з корупцією та відмиванням грошей, насильством проти жінок та дітей, реформувати медійний сектор, адаптувати законодавство до нових технологій.
Офіс Ради Європи цього року започаткував показ фільмів на правозахисну тематику в рамках кінофестивалю «Молодість». Ми сподіваємось, що ті фільми, які були відзначені нагородами Ради Європи і вперше будуть демонструватись в Україні — а це «Бамако: суд» (Малі —Франція), «Б’ьюїк Рів’єра» (Хорватія), та «Спостерігачі за птахами» (Бразилія — Італія) — викличуть інтерес українського глядача. Ми сподіваємось також на небайдужість учасників обговорень під час панельної дискусії, яка відбудеться в рамках цього кінофестивалю проблематики, щодо порушеної в представлених на цій сесій фільмах.
Офіс Ради Європи допомагає Україні готуватися до великого Форуму: «За майбутнє демократії». Велика кількість учасників Форуму прибуде до Києва, до Українського дому, щоб обговорити питання, які пов’язані з викликами демократії через вибори. Україна сама зголосилася на проведення Форуму в Києві.
Ми також працюємо для того, щоб людям стали зрозумілими структури Ради Європи та механізми діяльності цієї організації. Звичайно, широко відомою є інформація про Європейський суд — кількість заяв від України в Суді є дуже великою.
