«Америка насамперед» – у дії
Чому через протекціонізм Трампа та введення торговельних обмежень проти Китаю на лінії вогню може опинитися Європа
Президент США Дональд Трамп серйозно налаштований перевести своє презирство до міжнародної системи в конкретну політику. Його рішення про введення 50-відсоткових штрафних митних зборів на багато китайських товарів може серйозно підірвати глобальну торгівлю. Незважаючи на те що він у останню хвилину прийняв рішення про звільнення товарів ЄС від подібних тарифів, Європа все ж може опинитися на лінії вогню.
Тепер вочевидь, що підхід Трампа «Америка насамперед» не залишить міжнародний порядок, заснований на правилах, неушкодженим. Сполучені Штати розробили післявоєнний порядок і впродовж десятиліть вимагали його виконання. Але в даний час ситуація змінилася. Справді, нещодавні дії Трампа стосуються не лише торгівлі, а й відходу самої Америки від Pax Americana.
Небагато країн настільки пов’язані з післявоєнним порядком, як Німеччина, яка, як і Японія, зобов’язана своїм економічним відродженням після 1945 року торговельній системі, побудованій на чітких правилах. Економіка Німеччини певною мірою залежить від експорту, а це означає, що вона вкрай уразлива до торговельних бар’єрів і каральних мит, введених крупними торговельними партнерами.
Протекціоністська політика Трампа кидає виклик усій економічній моделі Німеччини, з моменту її встановлення в 1950-ті роки. Важливий той факт, що Трамп неодноразово виділяв Німеччину як одного з найближчих союзників Америки в Європі. Тоді як оптимісти кажуть, що Трамп більше говорить, ніж робить — що його заяви щодо торгівлі, як і його загрози в бік Північної Кореї, є просто частиною стратегії перемовин — песимісти можуть поставити розумне питання: що, коли Трамп справді зробить те, що каже?
У Німеччині не повинно бути жодних ілюзій відносно того, що могла б означати трансатлантична торговельна війна. Попри належність до ЄС і його єдиного ринку, Німеччина могла б більше за всіх програти через свої торговельні залежності та нинішній стан трансатлантичних владних відносин.
Безумовно, держави-члени ЄС, які звинувачували Німеччину в зарозумілості, могли б розглядати цей результат з деяким злорадством. Але послаблення найбільшої економіки ЄС спричинить негайну негативну дію на весь блок. І сьогодні не час для роз’єднаності. Вихід Сполученого Королівства з ЄС вже викликав політичний дисонанс серед держав-членів, а антиєвропейські популісти щойно виграли коаліційну парламентську більшість у Італії.
І що ще гірше, ні Німеччина, ні Європейська комісія, що займається питаннями торгівлі від імені країн-членів ЄС, в даний час не в змозі протистояти Трампові. Дурість німецьких політиків, які вирішили ігнорувати довготривалу критику високого профіциту платіжного балансу країни, що зберігається, постала в чистому вигляді. Якби останній уряд Німеччини скоротив профіцит — який торік сягнув нового рекордного рівня — шляхом підвищення внутрішніх інвестицій, Німеччина була б в набагато кращому становищі, щоб відповісти на погрози Трампа.
Коли ми думаємо про можливість трансатлантичної торговельної війни, ми також повинні пригадати вислів, що зазвичай приписують Махатмі Ганді, що: «Око за око лише зробить увесь світ сліпим». Трансатлантична торгівельна війна — послуга за послугу — призведе до програшу з усіх сторін і вступу в новий період ізоляціонізму та протекціонізму. Якщо зайде досить далеко, це може призвести навіть до краху світової економіки і дезінтеграції Заходу. Саме тому, в ЄС немає іншого вибору, окрім як вести перемови, без особливого бажання.
Одним з передбачених наслідків торговельної революції Трампа є те, що це підштовхне Європу до Китаю, який уже звертається до ЄС через свою ініціативу «Один пояс і Один шлях інвестиційних й інфраструктурних проектів у Євразії». У міру того, як східноорієнтовані альтернативи трансатлантизму найближчими роками зростатимуть, досягнення правильного балансу між Сходом і Заходом буде для Європи одним із найскладніших викликів. Сьогодні європейцям доводиться турбуватися не лише про Росію, а й про нову Китайську наддержаву.
Знищення або порушення трансатлантичних торговельних відносин не на користь ні США, ні Європі. Китайські лідери, ймовірно, у вузькому колі святкують обіцянку адміністрації Трампа «знову зробити Америку великою», оскільки до цих пір це просто підривало інтереси США та давало Китаю надію знову стати великим. Справді, незважаючи на щойно оголошені Трампом мита відносно Китаю, у відповідь на передбачувані порушення прав інтелектуальної власності, можна було б пробачити думки про те, що головна мета зовнішньої політики Трампа полягає в тому, щоб допомогти китайцям у їхньому прагненні до глобального впливу.
Після утвердження на посаді, одним із перших кроків Трампа було виведення США з Транс-Тихоокеанського партнерства, торгівельної операції, яка створила оплот проти Китаю в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Тепер, у Китаю є шанс установити правила торгівлі в регіоні, який становить близько 60% світової економіки. Аналогічним чином, ефект імпортних мит Трампа на сталь і алюміній в основному допоможе Китаю, одночасно завдаючи шкоди європейським союзникам Америки. Навряд чи можна звинуватити китайців в тому, що вони прагнуть мати вигоду з непередбаченого успіху.
Найближчими місяцями фундаментальна слабкість Європи стане ще більш очевидною. Процвітання Європи залежить від готовності Америки надати гарантії безпеки й управління ліберальним міжнароднім порядком. Коли США відмовляються від своєї посади заради досягнення атавістичного націоналізму, європейці повинні розраховувати на самих себе. Сподіваємося, що європейці можуть діяти швидко для того, щоб зберегти свою єдність і врятувати міжнародну систему, яка забезпечила їм мир і процвітання протягом поколінь.
Йошка ФІШЕР, колишній міністр закордонних справ і віце-канцлер Німеччини в 1998—2005 рр.
