Американський контраст

Хто з демократів складе конкуренцію республіканцю Джорджу Бушу на президентських виборах у США 2004 року? Днями Демократична партія отримала двох напрочуд контрастних кандидатів, які поки що змагатимуться за симпатії своїх партійних однодумців, щоб ті обрали гідного поборотися за голоси всієї Америки.

Перший «бажаючий» — сенатор від штату Коннектикут Джозеф Ліберман, добре відомий не тільки в Штатах, але й за їх межами, адже під час суперечливих виборів 2000 року він балотувався на посаду віце- президента в парі з кандидатом у господарі Білого дому Альбертом Гором. Ліберман неодноразово заявляв, що не висуватиме своєї кандидатури, якщо Гор вирішить ще раз позмагатися з Джорджем Бушем. Однак після того, як колишній віце-президент повідомив, що в наступних виборах участі не братиме, Ліберман отримав можливість для самостійної гри. Він — перший віруючий іудей, який висуває свою кандидатуру на посаду президента США.

Другий «бажаючий» — американець африканського походження, громадський діяч, захисник прав людини й християнський проповідник Ал Шарптон. Після того, як лідер демократів у Сенаті Том Дешл відмовився брати участь у виборах, Шарптон один може скласти конкуренцію Ліберману за своєю відомістю в Штатах, однак за кордоном про нього майже нічого не чули.

Оглядачі називають Лібермана соціал-консерватором, а Шарптона швидше ладні охрестити соціал-лібералом, зазначає «Гардіан». Обидва демократи критикують економічну політику нинішньої адміністрації. Однак погляди Лібермана й Шарптона на зовнішню політику інакше як протилежними не назвеш. Джозеф Ліберман вважає, що американці повинні об’єднатися для боротьби з тероризмом. Він підтримував операцію «Буря в пустелі», завжди виступав лобістом інтересів Ізраїлю (щоправда, це не завадило йому 1992 року підтримати продаж військових літаків F-15 Саудівській Аравії). Шарптон же різко висловлюється як проти планів антиіракської кампанії, так і проти будь-якого прояву політики сили в зовнішньополітичній діяльності США.

Ліберман — дуже релігійна людина. Впродовж своєї кампанії він ніколи не виступатиме в суботу. Він — захисник родинних цінностей, під час історії з Монікою Левінськи публічно засудив президента Клінтона. Ліберман активно критикує насилля в фільмах, музиці та комп’ютерних іграх. Теоретично, симпатії багатьох «доброчесних» громадян США, навіть не обов’язково єврейського походження, можуть бути на його боці.

Християнський проповідник з Нью-Йорка Ал Шарптон, навпаки, має репутацію такого собі «поганого гарного хлопця». Він не приховує того, що мав проблеми з податковою службою. Свого часу Шарптона звинувачували в нагнітанні ворожнечі між білими й чорними американцями. Його виборці — головним чином громадяни США африканського та іспанського походження, хоча й не тільки вони. Електорат Шарптона — передусім протестний електорат, і успіх кандидата залежатиме від того, наскільки ці виборці будуть активними й організованими. А їх організованість, як зазначає АП, досить сумнівна. Ал Шарптон безумовно це знає. Проте він продовжує нападати як на президента Буша, кажучи, що кампанія проти Іраку має за мету заволодіти нафтовими ресурсами, так і на колег-демократів, звинувачуючи їх в тому, що вони поводяться з виборцями як з «коханками», користуючись їхньою ласкою тоді, коли це їм потрібно, а потім забуваючи. Мета Шарптона — інша, ніж у Лібермана. «Я — кандидат у президенти Сполучених Штатів. І я збираюся виграти», — заявив сенатор від Коннектикуту. «Я виходжу на ринг для того, щоб зрушити суспільство. Питання полягає не в тому, чи зможу я перемогти, якщо балотуватимусь. Якщо я балотуватимусь, ми не програємо», — сказав нью-йоркський проповiдник.