Андрій ВЕСЕЛОВСЬКИЙ: Якби нам хтось казав «ні», ми не вели б цих переговорів

Європейський Союз і Україна почали переговори в Брюсселі з приводу нової угоди, що має поглибити їхню співпрацю в різних галузях — від торгівлі до енергетичного сектору. Нова угода має замінити попередню, яку було підписано у 1998-му і термін якої закiнчується наступного року. Про переговорний процес та перспективи України у співпраці з ЕС Українській службі Бі-Бі- Сі (www.bbc.co.uk), розповів голова Української делегації на переговорах із Євроосюзом по новій поглибленій Угоді про співпрацю, заступник міністра закордонних справ України Андрій ВЕСЕЛОВСЬКИЙ.

— Ці переговори, за оцінкою фахівців, триватимуть, можливо, рік, можливо, навіть більше. Із чим це пов’язано, чому такі тривалі переговори?

— Це пов’язано з тим, що йдеться, в усякому разі з боку України, про угоду, яка дозволить нам бути готовими до переговорного процесу про вступ до Європейського Союзу. Ми так це бачимо.

— Але, здається, ЄC не зовсім це так бачить. Він говорить, що йдеться виключно про сусідство, навіть не про асоційоване членство для України. Чи, можливо, це трохи скептичний погляд?

— Не можемо говорити за наших співрозмовників. Може бути бачення на сьогодні, в умовах Євросоюзу, саме таке. В сьогоднішніх умовах ЄС. Європейський Союз змінюється і зараз проходить через серйозні внутрішні конституційні дебати, результатом яких ми будемо мати зовсім інший Євросоюз. Ми дивимося наперед, користуючись мандатом наших виборців і нашої державної влади, і тому ми говоримо про нашу кінцеву мету. ЄC не має можливості про це говорити з огляду на свої внутрішні причини. І це зрозуміло, і ми це саме так і сприймаємо.

— Тобто це виключно нюанси дипломатичної лексики, і Україна має бути задоволена принаймні тим, що їй ніхто не каже «ні» однозначно, що було би набагато гірше, аніж слово «мабуть»?

— Якби нам хтось казав «ні», ми не вели би цих переговорів.

— Тобто не сказано «так», не сказано «ні», сказано «давайте говорити далі», і Україну ц е влаштовує на даному етапі?

— Сказано, що результат переговорів приведе нас до кінцевої мети.

— Вас, напевно, не вперше про це запитують: ви не боїтеся, що деякі сусіди України розглядатимуть ці її переговорні процеси з Європою як, скажімо так, недружні?

— Для цього немає підстав. Ні економічних, ні політичних, ні безпекових, будь-яких.

— Тим більше зараз готується посилена угода між Росією та Європейським Союзом, яка наразі заблокована через позицію Польщі, але Росія — чи є вона на тому ж етапі стосунків із ЄС, що й Україна, чи трохи далі, чи трохи ближче до Європи?

— Ми не можемо порівнювати ці дві речі. Одна річ, коли ми маємо інтерес України до інтеграції, до вступу в Європейський союз. Інша річ — у Росії ані інтересів, ані цих намірів немає. Тому порівнювати наш процес, чи на якому етапі ми знаходимося, немає сенсу. Ви хочете одружитися із цією дівчиною, і водночас ви знайомі, умовно, з цим чоловіком. Це різні речі. Стосунки можуть бути в кожному випадку на одній стадії чи на другій, але їх порівнювати не можна.

— Пане Андрію, Беніта Ферреро-Вальднер назвала Україну «ключовим енергетичним партнером Євросоюзу». Наскільки ви поділяєте таку думку і вважаєте, що Україні є що запропонувати Євросоюзу? І чи є в України ще якісь козирі при співпраці з ЄС, а не лише енергетичне партнерство?

— Ми вдячні за ці слова, тому що це дуже реалістична оцінка українських можливостей. Ми повинні глибоко осмислити ті слова, тому що вони свідчать, як далеко і серйозно Євросоюз збирається будувати із нами відносини. Оце і є, до речі, справжній вияв глибини і відносин сьогодні, і їхнього потенціалу на майбутнє. Це перше. Друге: так, звичайно, є й інші сфери. Насамперед це сфера безпеки, тому що однією з основних проблем ЄC є зараз нелегальна міграція, організована злочинність, контрабанда. Здебільшого ці проблеми наступають зі сходу або з півдня, а на півдні найдовший кордон з Україною. Ще одне питання — це, звичайно, сфера транспорту. Ви пам’ятаєте, що Україна витягнута зі сходу на захід, і є широкою транспортною артерією між Азією та Європою. Вона повинна повністю використати цей потенціал. І ще одна сфера, дуже очевидна, це сфера довкілля. І насамкінець для наших громадян, громадян України, це головне: це свобода переміщення людей, послуг, товарів. Це те, де ми зараз повинні максимально швидкими темпами працювати, тому що українські громадяни, покладаючи великі надії на європейську інтеграцію, одночасно ставлять собі питання: як ми можемо мати цю інтеграцію, в чому вона, що вона нам дає? Чому ми покладаємо такі великі надії на цю інтеграцію? Де ці надії можуть справдитися? Отже, ми повинні відповідати на ці питання дуже конкретно.