Апогей лояльності

Депутати нижньої палати російського парламенту — Державної Думи — величезною — 325 «за» — більшістю голосів затвердили новим прем’єр-міністром країни запропонованого президентом Володимиром Путіним Михайла Касьянова. Можливо, це було найбільш позбавлене інтриги голосування за прем’єра за всю історію взаємин російського президента і парламенту. Відразу ж після того, як Володимир Путін надіслав листа голові Державної думи Геннадію Селезньову із пропозицією затвердити Касьянова, більшість представників депутатських фракцій та об’єднань повідомили, що проголосують за запропоновану кандидатуру навіть не з точки зору її адекватності посаді голови уряду, а маючи на увазі необхідність підтримки нещодавно обраного президента країни.

Такі ж настрої зберігалися і на святковому для Михайла Касьянова пленарному засіданні Державної Думи. Учасники обговорення підкреслювали, що вони не знають, якою буде програма нового уряду і яким буде його склад, однак підтримають кандидатуру Михайла Касьянова, бо вона запропонована президентом. Лише представники фракції «Яблоко» повідомили, що проголосують проти запропонованої кандидатури, бо не вважають економічну політику уряду ефективною.

Новий голова російського уряду фактично очолював його з січня цього року, коли Володимир Путін став виконувати обов’язки президента. В кабінетах Сергія Стєпашина та Володимира Путіна Касьянов був міністром фінансів. Його призначенню на цю посаду передував гучний скандал: вже затверджений першим віце-прем’єром Михайло Задорнов залишив уряд, бо йому не дозволили поєднувати віце-прем’єрський портфель із портфелем міністра фінансів й призначили на цю посаду Касьянова. Російська преса тоді пов’язувала це призначення із тиском угрупування Бориса Березовського, Романа Абрамовича та керівника президентської адміністрації Олександра Волошина, людиною яких вважався здібний фінансист. Тепер російські ЗМІ намагаються змалювати портрет Касьянова, як «незалежного експерта» й «технічного прем’єра», хоча напередодні його затвердження головою уряду у газетах Західної Європи знову з’явилися повідомлення про тісні контакти Касьянова із Березовським, Абрамовичем та Волошиним, існування нібито спільних бізнес-проектів та образливе кулуарне прізвисько нового прем’єра «Мишко-два проценти».

Вельми лояльним найближчому оточенню колишнього російського президента Бориса Єльцина можна вважати і нового Генерального прокурора Володимира Устинова, якого на цій посаді затвердила верхня палата російського парламенту — Рада Федерації. Устинов був призначений виконуючим обов’язки Генерального прокурора, коли стало зрозумілим, що спадкоємець опозиційно налаштованого Юрія Скуратова Юрій Чайка не здатний зупинити деякі неприємні для Кремля розслідування, хоча й дуже бажає цього. Старанного Чайку призначили міністром юстиції, а Устинов без особливої напруги навів потрібний керівництву країни порядок у Генеральній прокуратурі: вона перетворилася в одне з найспокійніших відомств в державі. Преса називала Устинова «занадто слухняним» й пропонувала новому президенту висунути людину, здатну здійснити справжній прорив у боротьбі із корупцією — скажімо, заступника голови ФСБ Віктора Черкесова, що походить з найближчого до Путіна угрупування ленінградських чекістів. Однак президент, очевидно, вирішив, що лояльність, передбачуваність й відсутність амбіцій є важливішими за будь-які прориви...