Австрія може вступити в НАТО
Австрія не виключає можливості вступу до НАТО, заявив канцлер Вольфанг Шюссель. На його думку, Відень можуть запросити приєднатися до альянсу вже наступного року, на саміті НАТО в Празі, — сказав Шюссель в інтерв’ю журналу «Профіль». Канцлер заявив: «Австрія може відмовитися від проголошеного конституцією 1955 року статусу нейтралітету й вступити до Альянсу, оскільки роль Північноатлантичного альянсу змінилася, він тепер «стане колективною організацією з безпеки, яку можна порівняти з ОБСЄ».
Заяви Шюсселя про можливість вступу Австрії до НАТО почали лунати після зустрічі канцлера з президентом США Бушем минулого тижня. Шюссель не приховує, що Вашингтон зацікавлений географічним положенням Австрії. «Нам було що обговорити з цього приводу», — сказав канцлер.
Шюссель, лідер консервативної Народної партії, заявляє, що вступ Австрії до ЄС 1995 року вже став порушенням її нейтрального статусу. Приєднанню Відня до Європейського Союзу передували 20 років дебатів у країні. До НАТО, на переконання Шюсселя, Австрія може увійти значно швидше. Як пише британська газета «Гардіан», партнер канцлера по урядовій коаліції, фактичний лідер ультра-правої Партії Свободи Йорг Хайдер підтримав останні заяви Шюсселя. Опозиційні партії висловлюються категорично проти перспективи приєднання Австрії до НАТО.
Перебуваючи у Відні в лютому цього року президент Россії Володимир Путін заявив, що розцінюватиме членство Австрії в НАТО як порушення міжнародного права. Ідея відмови Відня від нейтралітету вже викликала обурення в російській Держдумі. Однак у світлі глобальних змін у розкладі політичних сил на світовій арені після 11 вересня, не виключено, що депутати залишаться єдиними в Росії, хто вголос висловлюватиме протест проти рішення австрійського канцлера «не виключати жодних можливостей заздалегідь».
Зрозуміло, що саме по собі бажання канцлера Шюсселя, який далеко не вперше висловлює подібні погляди, ще не можуть вважатися політикою всієї держави. Не виключено, що такий варіант розвитку подій може здобути пiдтримку більшостi в парламенті, і Австрія дійсно приєднається до Північноатлантичного альянсу. Що мало б, у свою чергу, зробити більш широкою світову дискусію з приводу місця та ролі НАТО в нових умовах, і водночас стати ще одним свідченням того, що системи міжнародних відносин, усталеної після Другої світової війни, більше не існує.
Якщо ж Австрія залишиться нейтральною, це теж матиме свої наслідки, передусім, — проблеми з приводу створення загальноєвропейської системи безпеки. Обидва варіанти розвитку подій, здається, мали б бути добре вивчені в Києві. Оскільки кожен iз них може бути сигналом для подальшого самовизначення України.
