«Балканський синдром» — натовський розкол?
На вчорашньому спеціальному зібранні представників країн-членів Північноатлантичного альянсу було обговорено питання, пов’язане із так званим балканським синдромом. Упродовж останніх кількох тижнів воно лишається темою №1 у всіх мас-медіа. Спричинили чи не спричинили снаряди зі збідненим ураном лейкемію у вояків, які брали участь у повітряній кампанії проти Югославії 1999 році та Боснії в 1994—1995 роках? Думки самих натовців розділилися. Причому настільки, що деякі аналітики передбачають у випадку скорого невирішення питання навіть імовірність розколу серед членів альянсу. У той час як одні країни (такі як Італія та Німеччина) продовжують висловлювати своє значне занепокоєння ситуацією, що склалася, і мають намір добиватися зняття таких боєприпасів iз озброєння. Інші (Велика Британія та Сполучені Штати) стверджують, що збіднений уран не несе серйозної загрози здоров’ю людини. А якщо й несе, то не більшу, ніж протитанкові снаряди в бойових умовах. Науковці так само більше схильні до другої точки зору, вважаючи, що можливість раку крові унаслідок радіації від збідненого урану, справді, існує, проте дуже-дуже незначна.
Лідери країн Європейського Союзу поки що намагаються не видавати своєї стурбованості і висловлюються за детальне розслідування, після якого нібито і можна буде говорити про вжиття необхідних кроків. Учора ж стало відомо про результати перевірок португальських та грецьких експертів у Косово, які засвідчили, що рівень радіації тут цілком безпечний.
«Балканський синдром», між тим, є далеко не новий у новітній історії. Війна у Перській затоці 1991 року і скандал з так званим Іракським синдромом чомусь багатьма наразі забувся. Проте ще після цієї війни постало питання про шкоду для здоров’я від боєприпасів із вмістом збідненого урану. Згодом воно фактично кануло в Лету, очевидно, з тієї причини, що «зацікавлених» сторін у його вирішенні було не так багато. Сполучені Штати та Велика Британія так само і тодi наполягали на нешкідливості збідненого урану. Утім ряд науковців дослідили, що саме через збіднений уран серед іракського населення зросла кількість хворих на лейкемію, у вояків же, які брали участь в Перській війні нібито було виявлено ще низку хвороб. Професор Сігвер Горст- Гюнтер навіть провів паралель між «іракським синдромом» та Чорнобилем.
