Барак ставить Арафатові ультиматум
Барак пояснює свій ультиматум тим, що він і так далеко зайшов на переговорах із Арафатом у Кемп-Девіді , «сподіваючися, що палестинці теж підуть на поступки». За повідомленням поінформованого джерела, ізраїльський прем’єр навіть назвав останній строк проведення наступного саміту — 30 вересня, чого МЗС Ізраїлю поки що не підтверджує.
Радник лідера Палестинської автономії Набіл Амр зазначив, що погрози Барака свідчать про його неспроможність рухатися вперед і робити справжні пропозиції, які б урятували мирний процес. Інший радник Арафата, Набіл Абурдене заявив, що палестинців влаштовує лише палестинський суверенітет над Східним Єрусалимом, але не поділ Старого міста.
Як відомо, по завершенні переговорів у Кемп-Девіді було вирішено, що сторони повинні зробити якийсь поступ у своїх позиціях. Тоді не було конкретизовано який саме поступ. Але його відсутність спонукала США, спонсора близькосхідного процесу, активізувати свою діяльність. З Ясіром Арафатом і Ехудом Бараком провів переговори спеціальний американський посланець Денніс Росс. Оскільки це не дало жодних результатів, Росс звернувся за допомогою до президента Єгипту Хосні Мубарака. Тепер американський посланець складає меморандум президенту Біллу Клінтону стосовно позицій сторін мирного процесу: у чому їхні позиції сходяться і розходяться. Щоб Клінтон «був у курсі».
Мубарак же у вчорашньому інтерв’ю «Фігаро» наголосив, що Ізраїль повинен показати готовність йти на поступки. Він зазначив: «Ізраїльтяни мають усе: державу, армію й територію, яку вони окупували 1967 року. Палестинці ж не мають нічого». На його думку, Арафат не повинен піддатися тиску у питанні статусу Східного Єрусалиму, інакше його не простить жоден мусульманин.
Єгипетські посередники пропонують поки що відкласти питання щодо статусу Східного Єрусалиму, натомість там запровадити спільне палестинсько-ізраїльське патрулювання Старого міста на 5 — 10 років. Фактично це означає одне місто із двома адміністраціями. Якби це рішення підтримали обидва народи, то, можливо, і проголошення Палестини державою обійшлося б без значних проблем, і Бараку б не загрожували дострокові вибори.
