Без політичної стабільності не може бути й економічної,

— За останні десять років Болгарії вдалося багато чого досягти. І це незважаючи на неспокiй на Балканах, політичну нестабільність перших п’яти років. У чому секрет болгарського хай ще не розквіту, але принаймні доброго старту?

— Економічна стабільність — для нас зараз головне. Скоріше за все нашій країні навряд чи вдалося б досягти й економічного оздоровлення, й реформування за політичної нестабільності, боротьби між парламентом і урядом. 1997 року відбулися парламентські й президентські вибори, на яких перемогли демократичні сили. Вперше після 1990 року уряд, сформований після цих виборів, зміг утриматися при владі повних чотири роки, що важливо для політичної стабільності. До цього в країні дуже часто мінялися уряди, не було парламентської більшості. Президентом країни також став представник демократичних сил Петро Стоянов. Звичайно, все це мало пряме відображення і в економіці. За останні три роки у нас внутрішній валовий продукт постійно збільшувався на 4—6%. Інфляція не перевищувала 6%. Валютні резерви становлять $4 млрд. Лев конвертований, оскільки прив’язаний до марки, що, в свою чергу, позитивно впливає на приплив у країну іноземних інвестицій. Минулого року в Болгарію інвестовано близько $1 млрд. На приватний сектор у нас припадає близько 70% ВВП. Від туризму минулого року Болгарія отримала понад $1,5 млрд. прибутку. 1996 року середня заробітна плата в Болгарії становила $20—30, а нині — $120. Щоправда, приватизація у нас ще не закінчена. Енергетика Болгарії на 100% державна.

Болгарія отримала запрошення вступити до Європейського Союзу, минулого року Європарламент, а потім Рада міністрів ЄС ухвалили рішення про безвізовий режим для болгарських громадян у «шенгенських державах», що дуже важливо для національного самопочуття наших громадян.

— Чи не боїтеся Ви, що після парламентських і президентських виборів у Болгарії цього року до владного керма знову повернуться ліві? Тим паче, що нещодавно вони об’єдналися в єдиний альянс.

— Відповідь ми дізнаємося після виборів. Проте в мене є всі підстави стверджувати, що зворотний шлях Болгарії неможливий. Навіть для болгарських соціалістів пріоритетним залишається інтеграція країни в ЄС, в євроатлантичні структури. Гадаю, болгарський народ, виходячи з досягнень останніх років, прийме правильне рішення на майбутніх виборах, підтвердивши таким чином правильнiсть вибраному нинішнім урядом курсу. Все це свідчить про те, що нинішній коаліційний уряд, до якого входять представники різних політичних поглядів — Союз демократичних сил, Болгарська землеробська партія, Соціал-демократична партія, — має чимало шансів продовжити свій мандат ще на чотири роки. Рейтинг президента Петра Стоянова серед політиків Болгарії найвищий — 60%. Друге місце за популярністю посідає прем’єр-міністр — 30%.

— Пане Посол, а наскільки тверезо Болгарія уявляє свій вступ до ЄС? Чи прораховано всі наслідки? Чи всі вони будуть позитивними?

— 1997 року болгарський парламент підтвердив курс країни на вступ до ЄС і НАТО. Для нас іншого вибору немає. Болгарію часто забували, вважали маленькою державою, розташованю між Азією та Європою. Але останнім часом ми поставили хрест на такому ставленні. Після саміту глав держав у Ніцці було прийнято рішення про надання в Європарламенті десяти місць для болгарських представників. Стільки має й Австрія. Понад 60% товарообігу припадає на країни ЄС, на початку 90-х цей показник не досягав і 10%. Коли 1998 року в Росії сталася економічна криза, на Болгарії вона реально не позначилася, не сталося девальвації нашої валюти. Фінансова стабільність спрацювала. А головна наша проблема — це високий рівень безробіття. Вважаю, краще закрити неприбуткові заводи, ніж їх підтримувати країні на збиток. Краще хворобу відразу вилікувати, ніж залишити й потім від неї померти. Ми рухаємося в ЄС, незважаючи на війни останнього десятиліття на Балканах. Балканський півострів — не найспокійніше місце.

— А наскільки благополучною є співпраця Болгарії з НАТО?

— Ми сподіваємося, що 2004 року Болгарія стане членом НАТО. Для нас Північноатлантичний альянс — свого роду каталізатор економічного видужання. В нашій країні проводиться реформа збройних сил. Десять років тому кількість військовослужбовців становила 120 тис. осіб. Нині армія зменшується. До 2005 року кількість військовослужбовців має становити 38—40 тис. осіб. Ця реформа проводиться за допомогою НАТО. Наша економіка не може дозволити собі утримувати таку велику армію. А НАТО допомагає працевлаштувати колишніх військовослужбовців.

— Чи не вважаєте Ви, що з часом роль НАТО знизиться, принаймні на Європейському континенті?

— Можна очікувати й такого розвитку, але зараз є НАТО. Є перспективи й у Європейських сил оборони. Згідно з рішенням саміту ЄС в Ніцці, обидва формування функціонуватимуть паралельно. До речі, під час візиту генсека НАТО Джорджа Робертсона в Москву Володимир Путін сказав, що можна очікувати, що Росія, Україна й інші держави будуть членами НАТО.

— Ви йому повірили?

— Чому ж ні?.. Але я хочу підкреслити, Болгарія, просуваючись у НАТО, виступає за політико-військову співпрацю, а не за військово-політичну. Нам воювати нема з ким.

— Чи можливе поновлення монархічної влади в Болгарії? Або принаймні прихід Сімеона II в політику?

— Рішенням Конституційного суду Сімеон II не має права претендувати на президентську посаду, оскільки претенденту, крім громадянства, слід ще прожити в Болгарії п’ять років. Болгарський народ дуже поважає Сімеона II, але Конституцію країни заради однієї людини ніхто змінювати не буде. Йому повернули його паспорт ще п’ять років тому, він міг жити в Болгарії. Йому повернули все його майно — палаци, мисливські угіддя. Але він залишився в Іспанії. Щоправда, було дуже багато дискусій із цього приводу. Особливо в парламенті. Нині Сімеон II має всі можливості балотуватися на наступних виборах. Нехай тільки живе в нашій країні. Ми розраховуємо на його підтримку, на його вплив у монархічних державах, на його зв’язки. Але питання про поновлення монархії в Болгарії вирішене. Болгарія — парламентська республіка, на чолі якої стоїть президент.

— Міністр закордонних справ вашої країни Надія Міхайлова заявила про плани Болгарії запровадити візовий режим з Україною. Чи не постраждає від цього насамперед Болгарія?

— Ми не говоримо про візовий режим, а про нову нормативну базу. Ми серйозно працюємо з МЗС України для підготовки угоди про пересування громадян наших держав. Але про візовий режим не йдеться. Вже підготовлено угоду про реадмісію (повернення нелегалів в країну, в якій вони перебували перед цим). Для туристів, для інших категорій не буде візового режиму, подібного тому, який Україна має з «шенгенськими» державами. Українець, який їде в Болгарію, просто повинен буде показати на митниці службове або приватне запрошення, завірене в посольстві. Можливо, буде складніше для негромадян України, які захочуть приїхати в Болгарію. В цьому випадку їм слід буде отримати візу.

Для туристів не буде ніяких обмежень і проблем. Вони можуть спокійно їхати, почуватися, як удома. Ми дуже любимо українських туристів. Минулого року нашу країну відвідали 71 тис. українців.

Я можу оцінити відносини України та Болгарії загалом як безпроблемні, дружні. Про це свідчать і численні візити політичних діячів. У березні цього року планується візит глави Верховної Ради Івана Плюща в Софію, у квітні — міністра закордонних справ Анатолія Зленка, у вересні — Леоніда Кучми.

— Чи відчутні дружні відносини між Києвом і Софією в економічній співпраці?

— Обсяг товарообігу між нашими країнами постійно збільшується — близько $400 млн. Це чимала цифра. Адже населення нашої країни становить усього 8 млн. осіб. До того ж, сальдо товарообміну — на користь України на $130 млн. Наш імпорт, щоправда, зменшується, але я не бачу в цьому проблеми, оскільки експорт вашої промислової продукції компенсується за рахунок відвідування Болгарії українськими туристами. Ми хочемо створити в Києві бізнес-центр, де українському споживачеві буде запропоновано широкий вибір болгарських товарів. Аналогічний український бізнес- центр буде відкрито й у Софії.

— Подейкують, неначе Болгарія хоче конкурувати з Україною в транспортуванні каспійської нафти...

— Минулого року в Києві відбулася конференція щодо трубопроводу Одеса—Броди. Загальна оцінка болгарською стороною цього проекту така, що Болгарія й Україна можуть тільки доповнювати одна одну, а не конкурувати. Одеса—Броди — це один шлях. Бургас (портове болгарське місто) — Александруполіс (грецький порт в Егейському морі), Бургас-Влера (Албанія) — інші. Ніякої конкуренції немає, а є спільний інтерес.

— Як ставляться в Болгарії до можливої співпраці з поки ще неформальним ГУУАМом? Чи погодиться Софiя на участь у ньому, принаймні на правах спостерігача?

— Поки що нас у ГУУАМ ніхто не запрошував. Проте наскільки я знаю, наш уряд і парламент ніколи не відмовлялися від участі в раціональних організаціях. ГУУАМ — дуже раціональна організація, як цілком нормальне відгалуження Шовкового шляху.

— Але своєї участі в ГУУАМі Ви не виключаєте?

— Ні.

— Якими Вам усе ж таки вбачаються перспективи співпраці України та Болгарії?

— Безпроблемними, як і зараз. Я хотів би, щоб Україна побачила наші помилки, яких ми припустилися на важкому шляху просування в ЄС. І якнайшвидше отримала запрошення з Брюсселя. В Україні дуже хороший підхід до українських болгар. В Одеській області, в Болграді діє гімназія для українських болгар. Звичайно, завжди можна бажати більшого й більшого в наших взаємовідносинах, але зараз між нами немає ніяких проблем.