Білорусь: чому ці вибори особливі?

З наближенням президентських виборів в Білорусі (заплановані на 9 серпня), ситуація дедалі більше загострюється. Чинний глава держави 65-річний Олександр Лукашенко знаходить у владі з 1994 року і наразі робить все, щоб обратися на черговий термін. Все — це означає запроторення до буцегарні всіх основних конкурентів і опонентів, жорстке затримання учасників протестів, не реєстрація опозиційних кандидатів, обмеження кількості спостерігачів на виборах тощо. Для білоруських реалій це не є новиною, адже окрім перших виборів 1994 року, на яких переміг Лукашенко, жодні інші на міжнародному рівні не були визнані вільними і справедливими (2001, 2006, 2010, 2015 роки).

Проте ці вибори все-таки відрізняються — основна причина в тому, що відсоток тих, хто незадоволені ситуацією і незмінним керівництвом суттєво збільшилася. Це робить вибори непередбачуваними, адже, з одного боку, Лукашенко начебто все контролює (вся влада в його руках), а з іншого — сила народного незадоволення може вилитися у масові протести і зіткненні з працівниками правоохоронних органів. Також існує фактор Росії, яка давно прагне фактично поглинути Білорусь через так званий механізм «союзного государства», але Лукашенко весь час пручається: в цьому плані ситуація особливо загострилася в останній рік. Тому Кремль буде однозначно розігрувати «карту виборів» в своїх цілях.

Ще одна особливість — штаб Світлани Тихановської (після затримання і недопущення до виборів чоловіка, вирішила сама балотуватися), допущеної до участі у виборах президента, працюватиме разом зі штабами Віктора Бабарика і Валерія Цепкала, яким ЦВК Білорусі відмовила в реєстрації кандидатами. Зокрема, штаби всіх трьох кандидатів відмовилися від бойкоту виборів і закликали громадян проголосувати 9 серпня. Тут можна провести паралелі з нашою новітньою історією, коли в далекому вже 1999 році напередодні президентській виборів в Україні, об’єдналися чотири опозиційні кандидати (Євген Марчук, Олександр Мороз, Олександр Ткаченко та Володимир Олійник) для протистояння Леоніду Кучмі, який балотувався на другий термін. Затія була позитивна і мала шанси на успіх, проте через зраду Мороза, який після обрання єдиним кандидатом від «четвірки» Євгена Марчука, також вирішив балотуватися, ідея кумулятивного ефекту провалилася. Чи вдасться білорусам? Яка наразі ситуація і чого варто очікувати?

«РЕПРЕСІЇ БУДУТЬ ЛИШЕ ЗРОСТАТИ»

Юрій СИРОТЮК, директор центру «Українські студії стратегічних досліджень» (facebook.com):

— У Білорусі триває президентська виборча кампанія, яка супроводжується жорстким тиском на опозицію і намаганнями повністю придушити будь-які спроби спротиву напередодні виборів, які заплановані на 9 серпня 2020 року. З наближенням виборів ці репресії лише посилюються. У відповідь в Білорусі наростає хвиля протесту. Почастішали акції мирного протесту, коли люди виходять на вулицю, стають вздовж дороги і починають аплодувати. Зазвичай такі акції грубо придушуються з боку міліції та ОМОНу.

Арешти політв’язнів напередодні старту кампанії, відмови у реєстрації ексголови «Белгазпромбанку» Віктора Бабарика та ексголови Парку високих технологій Валерія Цепкала, яких ЗМІ вважали головними конкурентами Олександра Лукашенка на виборах, збурили нову хвилю протесту і спонукали людей масово вийти на вулиці. Почалися репресії.

За даними білоруського правозахисного центру «Весна», в результаті сутичок із міліцією 14-15 липня було затримано 420 осіб у Мінську та десяти великих містах країни. Серед затриманих — журналісти, блогери, випадкові перехожі. Як свідчить білоруська журналістка Катерина Андрєєва, за фактом подій 14 липня відкрита кримінальна справа за статтею 342 КК Білорусі («Організація та підготовка дій, які грубо порушують громадський порядок, або участь у них»), створена велика слідча група, яка має допитати 450 підозрюваних. Пізніше відкрили справи ще за двома статтями: «Спротив співробітникам органів внутрішніх справ» та «Застосування сили до співробітників органів внутрішніх справ». Чотирьом особам уже висунуто обвинувачення за цими статтями.

Експерти прогнозують, що такі репресії будуть лише зростати. Взагалі з початку виборчої кампанії правозахисники нарахували більше 1140 затриманих: членів «ланцюгів солідарності», членів ініціативних груп, активістів, політиків, блогерів, журналістів, велосипедистів та перехожих на вулицях. 190 осіб через політичні переслідування отримали загалом 2607 діб арешту по адміністративних статтях, 333 людини отримали штрафи на загальну суму більше 265275 білоруських рублів (більше 110.000$).

Продовжується тиск і на свободу слова. Днями 213 незалежних журналістів підписали жорсткий лист очільнику МВС та іншим високим чиновникам у зв’язку з арештами журналістів та нападом на журналіста Радіо Свобода Антона Трохимовича.

Гомельським журналістам Олені Германович та Павлу Міцкевичу погрожують тиском на їхнього 18-річного сина, якого затримали, звинувативши в дрібному хуліганстві і погрожуючи посадити за грати на кілька років, якщо батьки «продовжать писати».

За повідомленням правозахисного центру «Весна», число білоруських політв’язнів, затриманих у зв’язку з майбутніми президентськими виборами, сягнуло 25 осіб. Серед них — лідери білоруської опозиції Микола Статкевич та Павло Северинець, а також незареєстрований кандидат в президенти Віктор Бабарико з сином Едуардом, блогери Сергій Тихановський та Ігор Лосик. Зокрема, правозахисна організація «Міжнародна Амністія» оголосила міжнародну акцію на підтримку заарештованого 7 червня опозиціонера Павла Северинця, якого другий місяць тримають в ізоляторі на Окрестина. Загалом же, починаючи з 1997 року, Павла Северинця за його боротьбу проти режиму Лукашенка затримували більше сотні разів.

На підтримку білоруського народу очільник Білоруського інформаційного центру, відомий поет Олександр Ірванець оголосив про запуск флеш-мобу «Люблю Білорусь». Він закликав усіх, кому не байдужа доля сусідів, записувати відеозвернення, де розповідати, що їм подобається в Білорусі, і розміщувати в соцмережах із гештегом #ЛюблюБілорусь.

«У НАС ВПЕРШЕ ОБ’ЄДНАЛИСЯ ШТАБИ 3 КАНДИДАТІВ В ОДИН ОБ’ЄДНАНИЙ ШТАБ ТИХАНОВСЬКОЇ»

Віктор МАРТИНОВИЧ, білоруський письменник, журналіст:

— Учора Центральна виборча комісія ухвалила рішення про те, що кількість спостерігачів на дільницях буде обмежена до 5 осіб. Це перша очевидна ознака того, що вибори на такі не схожі, оскільки вони мають бути відкритими.

У нас було троє сильних кандидатів на посаду президента, двоє із них зараз сидять у в’язниці. Не всі вони навіть встигли стати кандидатами в президенти, а були лише претендентами. Проте мені як людині, яка з 1994 року стежить за процесами в країні, незвично було спостерігати за тією жорсткістю, яка була на вулицях: раніше цього не було. Кількість затриманих уже, напевно, рахується не сотнями, а наближається до тисяч. Усі ключові правозахисні організації вже висловилися про недопустимість того, що відбувається. У цьому сенсі у нас ніколи не було подібних виборів.

Цього разу класична опозиція якраз поводиться дуже пасивно, і ті люди, які кинули виклик сьогодні, — не опозиція, а щось інше. Чи означає це, що альтернатива може перемогти? У таких режимах, де кожен крок, розмова, листування людини контролюється,  перемогти можна лише тоді, коли перемогти неможливо в принципі. Коли з’являються розклади, які не піддаються контролю, лише тоді з’являється якась надія. Тому неможливо що-небудь прогнозувати, адже ми не знаємо, хто буде тим «чорним лебедем», який може призвести до змін. Наприклад, 2 серпня, у нас призначено введення військової техніки в місто,  приурочене до Дня десантників. Проте, жодного разу до цього День десантника не супроводжувався введенням військової техніки до середмістя. Є всі підстави підозрювати, що техніка там і залишиться, тобто влада готується дуже серйозно, і я не можу уявити собі, щоб у такій ситуації вулиця перемогла, адже ніхто з військовою технікою битися не буде.

Ситуація вже загострилася, наприклад, білоруські міста помальовані політичними графіті, такого ніколи не було. Раніше, коли політичне графіті з’являлося, його відразу ж замальовували. Тепер є якесь відчуття того, що ці графіті вже малює не опозиція, а звичайні громадяни, яким не подобається те, що відбувається.

У нас були виступи кандидатів у президенти на телебаченні і на попередніх виборах, це просто встановлена законом процедура, але це мало на що впливає.

Опозицією у нас зазвичай називають старі партійні структури, які зараз роз’єднані, працюють більше на владу, наприклад, агітують не підтримувати Світлану Тихановську, основну суперницю влади, єдиного кандидата, що залишився в бюлетені, яка навіть сама не є висуванцем. Її чоловік був людиною, що кинув виклик владі, його запроторили до в’язниці, і тому реєструвалася його дружина. Є враження, що вперше з 1994 року система зараз перебуває в меншості, що близько 60% білорусів готові, так чи інакше підтримувати альтернативного кандидата. При цьому треба розуміти, що у нас не рахуються голоси на виборах. Для цього блокується присутність спостерігачів на ділянках. Тому що підрахунків голосів, як, наприклад, в Україні немає: бюлетені не показуються, спостерігачам не дозволено підходити до столу. Тому ми маємо всі шанси не довідатися, наскільки велике було бажання підтримати Тихановську.  Є позитивні новини —  у нас уперше об’єдналися штаби трьох кандидатів в один об’єднаний штаб Тихановської. Це щось теж нове, адже раніше всі сварилися один з одним, а зараз раптом об’єдналися. Я доки не бачу в цього об’єднаного штабу чіткого плану щодо того, як можна переламати цю ситуацію. Можливо, він і є, але просто не озвучується, адже будь-який озвучений план буде вмить заблокований.

У Києві зараз зібралася велика кількість людей, які беруть участь у виборах через інтернет, і це абсолютно нове віяння. Наприклад, білоруський ресторатор Володимир Прокоп’єв ще два тижні тому не був нікому відомий, як учасник подій, але він став викладати відео, які набрали майже мільйон переглядів, це нові можливості для впливу.

Крім того, один із претендентів на вибори Олександр Цикало був колись творцем парку високих технологій, у нього багато знайомих в ІТ-галузі, і вони нещодавно зібралися на мозковий штурм і намагаються зробити онлайн-платформу, яка дозволить зафіксувати, подані за Тихановську голоси. Поки важко  прогнозувати спрацює це чи ні.

Я б сказав, що це вибори, в яких Росія ніяк не бере участь, тому що вона робить ставку на Лукашенка.  Адже через остаточне погіршення стосунків з Європою, він буде змушений піти на щільніше зближення з Росією, і вона чудово це розуміє. Єдиний вплив Росії полягає в тому, щоб максимально віддалити Білорусь від Європи. Треба розуміти, що кандидати в не цьому не беруть участі, вони просто намагаються нав’язати свою повістку. Я  б не запідозрював жодного з кандидатів, що залишилися, в тому, що він працює на Кремль. Кремль підтримує Лукшенка. Складно прогнозувати підсумок виборів, я думаю, що великий шанс того, що 9 серпня буде оголошена перемога Лукашенка за підсумками підрахунків голосів, цей варіант у мене основний. А ось усе, що буде далі, — прогнозам не підлягає.