Бурхлива реакція Ердогана

Бурхливу реакцію і образу викликали у президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана слова російського колеги Володимира Путіна про геноцид вірмен у 1915 році. Минулого тижня Путін побував у Єревані на меморіальних заходах з нагоди 100-річчя масового вбивства вірмен. Там він заявив наступне: «масовому вбивству людей немає і не може бути ніяких виправдань». Путін також додав, що Росія учасник та ініціатор «цілої низки міжнародно-правових актів, які заклали основу сучасного міжнародного кримінального права, у тому числі Конвенції щодо попередження злочинів геноциду».

У Анкарі пильно стежать за заявами, які стосуються вірменського геноциду. Туреччина не визнає цього злочину, який Папа Римський Франциск назвав «першим геноцидом ХХ століття», внаслідок якого загинуло 1,5 млн. вірмен. Спочатку турецький МЗС, а потім вже й сам турецький президент Реджеп Ердоган розкритикували Путіна. «Це не вперше, коли Росія використовує слово «геноцид» у цьому питанні». Мені сумно, що Путін зробив такий крок. Те, що відбувається в Україні та в Криму — очевидно. Вони повинні спочатку пояснити це, а потім говорити про геноцид», — відзначив турецький лідер.

Коли верстався номер з’явилася заява прес-секретаря Путіна Дмитра Пєскова на слова Ердогана. Він, зокрема, сказав, що глава Кремля знає про реакцію Туреччини і сподівається, що це не торкнеться відносин між обома країнами.

А як насправді ця перепалка вплине на відносини між Туреччиною та Росією? Про це «День» запитав у виконавчого директора Центру Близькосхідних досліджень Ігоря СЕМИВОЛОСА:

— Для турецької правлячої партії вкрай важливі економічні стосунки з Росією. Це розширює можливості середнього класу, який голосує за Ердогана. На цьому побудована вся його політика. Тож Туреччина не втручалася у війну в Україні: з її боку була мінімальна кількість негативних реакцій, і фактично ігнорування кримськотатарського питання та багато іншого, що критикувала Україна.

Однак деякі речі є дуже чутливими для Туреччини. Одна з них — події 1915 року. Важко сперечатися з тим, що це був не геноцид. Але у Туреччини є своя версія цих подій: це відбувалося під час війни Османської імперії з Російською, а вірмени виступали союзниками останньої. Паралельно з цим, у Туреччини є довгий список претензій і геноцидів, які робила Росія щодо мусульманських країн на Кавказі. У районі Сочі фактично було винищено все населення. Ті, хто залишився живим під час геноциду і етноциду, були змушені тікати до Османської імперії.

До цього моменту між Туреччиною і Росією існував паритет: ніхто не згадував про список взаємних претензій. Але тут Ердоган не міг не відреагувати: це надто болісна і чутлива для нього тема. Тим більше, Ердоган доклав чимало зусиль, щоб зменшити рівень напруги між Туреччиною і Вірменією. Це, зокрема, низка дипломатичних ініціатив, які закінчилися нічим.

Реакція Ердогана бурхлива і виходить за рамки поведінки, яку зазвичай він демонстрував по відношенню до Росії. Наслідки цієї заяви ще будуть, як і охолодження у політичних відносинах між Анкарою і Москвою. Згадавши про Крим і Донбас, Ердоган фактично відкритим текстом заявив, що Росія їх захопила. Тобто, це означає, що Туреччина визнає факт того, що це — не внутрішньо український конфлікт.