Перейти до основного вмісту

Час першої любові минув, настав час зрілих відносин,

22 січня, 00:00
Виповнилося десять років з того дня, коли в Києві відкрилося американське посольство, після чого й почався процес її визнання, який, власне, не закінчився й досі. За ці десять років Україна позбулася ядерної зброї, закрила Чорнобильську АЕС і заявила про наміри інтегруватися до Європи. Натомість Сполучені Штати, які надавали найбільше політичної й фінансової допомоги Україні, наголошують, що відносини добрі, але можуть бути іще кращими, коли Україна на практиці доведе, що будує демократію та ринкову економіку. Наголос робиться на питаннях незалежної судової влади, свободи преси, а тепер — ще й проведеннi чесних та вільних виборів. Тимчасовий повірений у справах США в Україні Марія Йованович уникала гострих кутів у розмові з кореспондентом «Дня», проте чого прагнуть США, вказала: демократичної процвітаючої України. Яка, між іншим, повинна б зробити прозорою й свою російську політику. Важко не погодитися з тим, що це відповідає й українським інтересам.

— Що за десять років, які минули з часу встановлення дипломатичних відносин і відкриття американського посольства, змінилося у взаємному ставленнi Сполучених Штатів і України?

— У всіх своїх спілкуваннях з тими, хто був тут з самого початку, є ясною одна річ: на початку існувало дуже нестiйке уявлення про те, чи Україна вистоїть, чи відбудеться вона як незалежна держава. На десяту річницю незалежності України, що відзначалася в серпні, й тепер, коли минуло десять рокiв з дня відкриття посольства, зрозуміла, що експеримент вдався. Я користуюся цим терміном у тому ж значенні, що й «експеримент американської демократії».

Україна відбулася як суверенна держава. І визначення її майбутнього залежить від неї самої. Звичайно, за ці десять років у розвитку відносин були свої злети й падіння. На мою думку, вирішальним у наших відносинах буде саме це — що вона є суверенною, і її доля в її власних руках.

Як і американська демократія, це є процес, і ми маємо через нього пройти.

— І як виглядає шлях України через цей процес? Які відмінності від шляху інших країн, які часто наводяться в якості прикладу?

— Я гадаю, що вибір,який зробила Україна, — це рух в напрямку демократії і ринкової економіки. І мені здається, що кожна країна рухається в цьому напрямку своїм темпом. Я думаю, що, враховуючи такі конкретні обставини кожної країни, як історію, географію, досвід її людей, це все впливає на той досвід, який зараз має Україна. І якщо оглянутися на десять років назад, то ми побачимо, що відбуваються величезні за своїми розмірами трансформації, і Україна, яка будує демократію, має відбутися сама по собі, а не як частина Радянського Союзу. І разом із конкретними змінами в законодавстві це вимагає внутрішніх змін у самих людях. І саме це є найбільш складним завданням. І якщо ми озирнемося і назад, і на те, що відбулося минулого року, то дійсно є вражаючі досягнення — ухвалення Конституції України, Земельного, Цивільного кодексiв, ухвалення бюджету; багато зроблено для того, щоб Україна справдi рухалася в тому напрямку, який вона для себе обрала.

— Як сприймається цей рух зараз, через рік після відвертого розчарування Заходу Україною через обставини, пов’язані з «касетним скандалом» та інші? Чи можна нинi говорити, що вже вироблено чітку політику адміністрації Буша стосовно України? Якщо так, то в чому полягають її відмінності від політики адміністрації Клінтона?

— За останні десять років було продемонстровано велику зацікавленість Україною в Сполучених Штатах. Я думаю, нам повезло, що між демократами та республіканцями в Конгресі США була згода щодо інтересів США в Україні. Це відображається в політиці президента Буша стосовно України, і вона швидше за все є продовженням політики президента Клінтона, аніж її перериванням. Є вибори, які повинна зробити сама Україна, стосовно цього є спільна думка. І ми хочемо підштовхнути, заохотити Україну, щоб вона зробила цей вибір на користь демократії, ринкової економіки.

Наріжним каменем цього є вільні та чесні вибори, те, щоб ЗМІ мали змогу розповідати про все, що вони бачать; і у контексті виборів — щоб усі блоки та політики, які беруть участь у виборах, мали доступ до ЗМІ. І верховенство права, незалежна судова влада — ви, мабуть, чули про це вже багато разів — я гадаю, це в інтересах України, і ми це підтримуємо.

В наших інтересах бачити стабільну, процвітаючу Україну, інтегровану до єдиної Європи.

— Наскільки політика США щодо України залежатиме від того, хто конкретно виграє вибори (парламентські та президентські) і становитиме керівництво країни? Чи є якісь преференції?

— Вважаю, що трохи зарано казати, що ми збираємося робити після парламентських виборів, і особливо — по результатах президентських. Але стосовно того, що визначатиме нашу реакцію, то ми дивитимемося, як буде проведено вибори, які дії відбуватимуться в Україні.

Українські політики мають обиратися українськими виборцями.

— Політичні відносини між Україною та США помітно охололи рік тому, особливо на найвищому рівні. Чи не вперше за останні роки президенти не зустрілися жодного разу. Чи не надто довго затяглася ця пауза? Я маю на увазі саме найвищий рівень.

— Президент Буш перебуває на своїй посаді рівно рік. Це правда, що не було контактів між президентами. Але це не означає, що президент Буш не думає про те, що відбувається в цьому регіоні. Кілька тижнів тому посол США в Україні Карлос Паскуаль мав розмову з президентом Бушем, і президент висловив велику зацікавленість подіями в Україні. Наша взаємодія з урядом України відбувається на багатьох рівнях. Зокрема, за минулий рік: у травні був візит міністра оборони США Дональда Рамсфельда, в липні радник з питань національної безпеки Кондолізза Райс була тут, в серпні сенатор Лугар, заступник держсекретаря Бет Джоунз були в Україні. Восени у Нью-Йорку та Вашингтоні були прем’єр-міністр України, а також міністр закордонних справ. У грудні відбулися засідання комітету з економічної політики під головуванням Білла Тейлора та комітету із зовнішньої політику за участі колишнього посла США в Україні, помічника заступника держсекретаря США Стівена Пайфера. Минулого тижня відбулося те, чого раніше іще не робилося, — відеоконференція за участі різних правоохоронних органів на рівні заступників керівників.

— У пресі США, Росії та інших країн після потепління відносин між Вашингтоном та Москвою з’явилося багато коментарів щодо того, що віднині політика США стосовно України зумовлюватиметься розвитком американсько-російських відносин. Наскільки сама поява таких припущень може відповідати американським інтересам, які вони мають підгрунтя під собою?

— Я сама читала ці статті. Для цього немає жодного підгрунтя. Міжнародні відносини не є грою в одні ворота. Те, що відносини США з Росією покращилися, не означає, що це потепління повинно впливати на відносини з іншими країнами. Той розвиток подій, що відбувається тепер, багато в чому є наслідком вірного вибору Росії, яка робить позитивні кроки, щоб приєднатися до світової спільноти. Але це не означає, що у відносинах між США та Росією немає проблем. Вони є, і ми про них кажемо відверто.

Але нам здається, що у всьому цьому є можливості для України. Мірою того, як з українського боку були зусилля прокласти шлях до європейської інтеграції, через більш тісні зв’язки з НАТО, європейськими структурами, були й такі погляди, що, можливо, цього не треба робити, бо це може зашкодити відносинам України з Росією. Думаю, що внутрішні дебати в Україні стосовно цього вже припинилися. І Україна має можливості рухатися далі, користуючися сприятливістю ситуації. Адже в інтересах України намагання Росії інтегруватися до світової спільноти, провести реформи. Я думаю, що це взаємно підсилює обидві країни. Між тим залишається дуже важливим те, щоб відносини між Україною та Росією залишалися прозорими. З політичного погляду дуже важливо, які рішення прийматимуться на політичному рівні, у військових стосунках, щоб народ України знав, які рішення ухвалюються і чому. Це ж стосується і відносин у сфері бізнесу. Всі угоди, що укладаються, є комерційними. Але важливо, щоб українці знали, яка для них у цьому користь.

— Що тоді заважає Україні встановити такі ж теплі відносини з США?

— Ніщо. Все залежить від українських дій. Наприклад, якщо Україна хоче мати більш тісні стосунки з НАТО і виступить iз своїми пропозиціями стосовно цього, то, на мою думку, Сполучені Штати й інші країни охоче надали б таку допомогу. Вважаю, що наші стосунки теплі, вони мають багато рівнів і будуть продожуватися. Я передивилася увесь перелік справ. Восени, після подій 11 вересня, уряд і народ України висловили підтримку Сполученим Штатам, і ми вдячні їм за це.

— Які проблеми з досі невирішених у двосторонніх стосунках залишаються найбільш важливими? Чи буде достатньо закону про ліцензування компакт-дисків, що зараз опрацьовується у Верховній Раді, щоб вести мову про скасування американських санкцій?

— Питання інтеграції України до Європи — це довгий процес. Й інтегація України залежить від рішень, які приймаються у внутрішній політиці. Це стосується й рішень, які стосуються розвитку ринкової економіки. І законодавство по захисту інтелектуальної власності повинно відповідати міжнародним стандартам і бути таким, що втілюється. Ми надаємо великого значення захисту прав на ідеї, винаходи та ін. Це важливо і для України. І ця проблема — з тих, які впливають на інтеграцію до Європейського Союзу, Світової організації з торгівлі. Дуже важливо, щоб українське законодавство відповідало міжнародним стандартам.

Ми ще не бачили остаточної редакції цього закону. Він був ухвалений лише в першому читанні. І з попередніх розмов та обговорень нам видається, що цей закон іще не є адекватним.

Я не погоджуюся з тим, що відносини між США та Україною — проблемні. Звичайно, в них бувають незгоди, зокрема, з українського боку вимагають більше допомоги, щоб Сполучені Штати робили більше для України. З американського боку вимагають, щоб Україна рухалася швидше. Я вважаю, що відносини дуже добрі.

Можливо, за ці десять років вже немає відчуття, які були на початку, відчуття першої любові, але загалом це є знаком того, що ми маємо зрілі відносини, які працюють; дуже багато спiлкуємося й з державними органами, і з громадськими організаціями.

— Який ваш прогноз на наступні десять років?

— Сподіваюся, що Україна продовжуватиме рухатися в тому ж напрямку, що й зараз, створювати міцну економіку, приймати закони, як, зокрема, закон про розподіл продукції. Щоб, наприклад, сюди могли приїхати американські інвестори і щоб вони були певні, що в разі, коли в них виникнуть проблеми, то щоб ці проблеми могли завдяки незалежній судовій владі бути справедливо вирішені в суді.

Треба буде ще багато зробити. Але за п’ять місяців, що я тут працюю, мене найбільше вразили тісні відносини між українцями та американцями. Багато американців, які приїжджають в Україну за контрактами, залишаються тут і після завершення контракту, бо отримують тут дуже теплий прийом. Я думаю, що й українці отримують такий самий прийом у США. Посол Тейлор казав, що українці, які приїжджають до Америки, дуже важливі. Бо, наприклад, ті, хто приїжджає вчитися за різними програмами, зачіпають дуже багато життів. Американці завдяки їм бачать Україну на карті.

Я переконана, що відносини, в тому числі й між людьми, не тільки продовжуватимуться, а ставатимуть іще міцнішими.

— А як світ змінюватиметься в наступні десять років, на яких засадах він будуватиметься, скільки полюсів він матиме?

— Я не маю кришталевої кулі (яка показує майбутнє. — Ред. ). Події 11 вересня показали, що у світі немає бар’єрів, і терористи можуть вчинити своє в будь-якій цивілізованій країні. Напад на Світовий торговельний центр був нападом на цивілізований світ. І цивілізовані країни повинні об’єднати зусилля, щоб захистити спільні цінності. Внесок кожної країни може бути різним. Одні можуть дати наземні війська, інші — відслідкувати проходження фінансових операцій.

Вже немає ні однополюсного, ні двополюсного світу. Треба шукати засоби й шляхи для співпраці.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати