«Дату палестинської незалежності встановлено остаточно», – каже Арафат
Палестинську державу буде проголошено 13 вересня 2000 року, незважаючи на будь- який зовнішній тиск, це остаточне рішення, яке змінюватися вже ні за яких обставин не буде. Це — суть одного з останніх інтерв’ю голови Палестинської автономії Ясіра Арафата, зробленого в ході його турне країнами арабського світу та розповсюдженого інформагентствами. Це остаточно визначає дату, до якої Арафат і прем’єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак просто змушені підписати рамкову угоду, яка б визначила основні параметри Палестинської держави та її відносин з Ізраїлем, і вже фактично, а не теоретично припинила б понад піввікове протистояння. Барак позавчора міг узагалі «вибути із гри» в результаті винесеного кнесетом вотуму недовіри. Проте голоси прибічників та противників прем’єра розділилися — тепер Барак, як припускають коментатори, має навіть більшу свободу в діях. Тим більше, що завтра — останній робочий день кнесету перед канікулами.
Чим далі, тим очевиднішим стає те, що Барак неминуче постраждає і в разі досягнення миру з палестинцями, — партії парламентської більшості вже тепер звинувачують його в надмірних поступках арабам, — і в разі чергового зриву переговорів. Бо тоді праві зможуть казати, що готовність до компромісів усе одно ні до чого доброго не приводить. Тим більше, що останні заяви Арафата поки що не демонструють його готовності до значних компромісів з Ізраїлем. Навіть під тиском Сполучених Штатів, які погрожують різко скоротити обсяги своєї допомоги палестинцям у разі, якщо ті проголосять свою державність в односторонньому порядку.
Після безрезультатного закінчення Кемп-Девідського саміту Ізраїль офіційно повідомив, що позиції, які обстоювала ізраїльська делегація, більше не є відправними точками для нових переговорів. І, таким чином, проблеми суверенітету над Єрусалимом, кордонів майбутньої Палестинської держави, повернення палестинських біженців можуть вирішуватися по-новому. Утім, це виглядає майже неможливим: палестинці не погоджуються ні на що, крім цілковитого свого суверенітету над Східним Єрусалимом як столиці держави, що стало причиною провалу Кемп-Девідського саміту. Ізраїль до останнього наполягав на тому, що Єрусалим має бути неподільним містом під ізраїльським суверенітетом. Поки що немає жодного знаку, який би вказував на те, що делегації обох сторін, що зустрілися у вихідні, хоча б намітили можливі шляхи швидкого розв’язання цієї проблеми. Особливо неприйнятне для палестинців те, що, як висловлюються їхні лідери, під ізраїльський суверенітет потрапляє одна з головних загальномусульманських святинь — мечеть Харам ель-Шариф. Арафат збирається скликати Арабський комітет для обговорення проблеми статусу Єрусалима.
Інші спірні моменти виглядають не такими болючими: зокрема, передає АП, Палестина розглядає можливість збереження за Ізраїлем 20% територій на Західному Березі, де сконцентровано велику кількість ізраїльських поселень. Певна річ, за відповідну компенсацію, що й пропонував у Кемп-Девіді Барак. Очевидно, знайдеться розв’язання і проблеми повернення палестинських біженців: Ізраїль заявляв, що не може прийняти всіх, оскільки євреї в такому разі перестануть бути більшістю у своїй державі, і натомість пропонував палестинцям розглянути можливість надання біженцям статусу постійних жителів у тих країнах, де вони вже живуть. Або там, де б вони побажали жити (але не в Ізраїлі).
Повідомляється, що делегації Ізраїлю та Палестини принципово домовилися про зустріч між Бараком та Арафатом найближчими днями (дата не вказується). Ще повідомляється, що президент Франції Жак Ширак звернувся до Білла Клінтона із проханням посприяти мирному процесові — тож можливо, що черговий близькосхідний саміт знову відбудеться в США. Власне, в Сполучених Штатах, у Нью-Йорку, на сесії Генасамблеї ООН планується й проголошення Палестинської держави.
