Демарш майора

До чого довів російських міліціонерів технічний прогрес. Раніше при царі-батечку писали «чолобитні», при їхньому врученні били чолом, тобто лобом, об землю на знак поваги і шанування. Пізніше генеральним секретарям партії, з урахуванням їхньої близькості до народу, писали звернення. Оскільки вручити особисто жодної можливості не було. Тепер же витрачаються не на папір, а беруть вище й крутіше. До правителів звертаються за допомогою інтернету.

Майор Олексій Димовський із Новоросійська звернувся таким чином до прем’єр-міністра Володимира Путіна. У трьох відеопосланнях він розповів про проблеми міліції, про малу зарплату, неоплачені понаднормові, про те, що через тяжкий труд в ім’я спокою громадян за понаднормовим графіком від нього пішли три дружини, а нинішня вагітна, й знову про малу зарплату. Але найголовніше, що змусило звернутися до національного лідера — це безпросвітна корупція в МВС. Навіть звання майора Димовський отримав як аванс за виконання замовлення з ув’язнення Михайла Слишика — сина колишнього начальника новосибірського ОБЕЗ. Підполковник Олександр Слишик конфліктував із головою УВС Краснодарського краю Чорноситовим, і той вимагав від Димовського відправити за грати його сина, підкинувши йому наркотики. «Він узяв із мене усну обіцянку, потім викликав регулярно й запитував, яку роботу зроблено стосовно Слишика», — розповідав на прес-конференції борець за справедливість. Як тільки отримав звання майора, вирішив проти закону не йти. «Але невинного я не саджав». Він пояснив, що давав обіцянку, знаючи, що наказ про присвоєння звання вже підписаний і лежить у Чорноситова на столі. Про те, що за неіснуючою справою ведеться робота, майор начальнику УВС «просто брехав». Як тільки отримав звання, переповнилася чаша терпіння, майор вирішив: «Баста!». Час про все з використанням новітніх технічних засобів розповісти начальнику землі Російської Володимиру Володимировичу. І запропонувати разом із ним вивести корупцію в міліції.

А далі почався просто детектив. Майора негайно звільнили зі служби. Його підозрюють, за класичними законами жанру, у зв’язках з іноземними спецслужбами. Про це без тіні усмішки розповідають високі чини як у Краснодарі, так і в Москві. Воно й зрозуміло, як міг простий майор додуматися до такого. І те, що він обрав сучасні засоби звернення, лише підтверджує наявність іноземної направляючої руки. Якщо виніс сміття з міліцейської хати, значить — агент іноземної розвідки. Поки що не встановили якої, але за цим справа не стане. Є ознаки, що вказують на нитку з-за океану. На захист майора виступили правозахисні організації, а в них гранти від американських урядових організацій. Тож навіть глибоко копати немає необхідності, і так усе зрозуміло. Але це лише перша серія детективу.

У другій, знову ж так повелося ще з часів Конан-Дойля та Ната Пінкертона, — блокування банківського рахунку, щоб не можна було купити квиток на літак до Москви. Затримання даїшниками дорогою до аеропорту в Ростові-на-Дону, й необхідність їхати в столицю на автомобілі. Далі йде розповідь про надшвидкісну їзду, зміну кількох автомобілів та «зелену вулицю», яку забезпечили співчуваючі колеги на трасі Ростов-Москва. І ось із деяким спізненням бравий майор з’явився в Незалежному прес-центрі на Пречистенці.

Такого аншлагу пишуча та знімаюча Москва давно не бачила. Принаймні деякі поп-зірки можуть від досади кусати губи, лікті та інші частини тіла. Понад 150 журналістів і 26 телекамер заповнили залу. Журналісти сиділи на підлозі в проходах, а оператори забралися на підвіконня. Розповідь майора та його відповіді на запитання залишають двоїсте враження. Звинувачення про зв’язки з іноземними спецслужбами він відкинув, оскільки іноземців, за його словами, він і бачив-то всього двічі в житті. Невиразно він відповідав на запитання, що ж потрібно змінювати в МВС, щоб ситуація поліпшилася. У нього поки що одна пропозиція — зробити справжніми перевірки центром нижчестоящих структур. Щоб ревізори «не набивали багажники вином, шампанським, мандаринами і мобільними телефонами», а перевіряли по-справжньому. Багаторазові повторення пригод, втікання від погоні перепліталися зі скаргами на здоров’я, безгрошів’я, цілодобову роботу без оплати і нецензурну лайку начальства. Напевно, від злого безгрошів’я майор найняв охорону собі та своїй вагітній дружині.

Перчинкою прес-конференції стала заява майора про наявність у нього 150 годин записів розмов із колегами та начальниками з міліції. Який конкретно компромат у них міститься, Димовський не сказав, натякнувши, що там є голоси всіх його керівників. А писав він їх на спеціальний «шпигунський» диктофон. Вручили йому такий технічний засіб «знайомі». Взагалі в нього виявилося досить багато «знайомих», «друзів» та «родичів». Причому всі йому щось давали. Одні подарували мініатюрний диктофон, інші допомогли створити і швидко зареєструвати інтернет-сайт, де й були розміщені відеозвернення Димовського до офіцерів міліції та прем’єра Володимира Путіна. Треті вивезли його з Новоросійська на автомобілі, та ще й готували на його шляху до Москви автомобілі, які він зі своїми супутниками час від часу змінювали. Сучасні перекладні. Якщо все це так, то цілком можна уявити, що за бунтівним майором стоїть ледве чи не ціла організація. Принаймні, фінансові та організаційні ресурси в неї були.

Про те, що він збирається сказати Путіну, якщо їхня зустріч відбудеться, Димовський не розповсюджувався. Через секретний характер інформації, здобутої оперативним і агентурним шляхом. Поки ж, повідомив він, всередині МВС посилюється хвилювання. Майор, який збунтувався, впевнений, що з кожним днем усе більше й більше міліціонерів зважуватиметься на аналогічні вчинки. І справді. Відразу після прес-конференції до Незалежного прес-центру прийшов представник міліціонерів із московського району Митіно, які оголосили голодування. Вони протестують проти порушеної стосовно них кримінальної справи, запевняючи, що причина її в тому, що вони затримали за бійку племінника одного зі членів Ради Федерації. Услід за опальним майором своє відеозвернення до начальства оприлюднив старшина міліції Вадим Смирнов, якого звільнили з московського ДІБДР. Колишній вартовий порядку скаржиться, що його прибрали з органів через вступ до незалежної профспілки співробітників міліції Москви.

Дуже все це нагадує справу майора Мельниченка. Звичайно, в нашого майора все набагато крутіше. Він записував президента на звичайний диктофон. Димовський — лише своїх начальників та колег. Але це проблеми технічні. Набагато важливіше, що справа міліціонерів, безсумнівно, набуває політичного характеру. Більше того, вона для цього задумана та здійснена.

Чинник перший. Майор скаржиться на важке життя та корупцію не президенту, якому, згідно з конституцією, підпорядковані силові органи і ними він керує, а прем’єру. Нібито не за адресою. Але якщо врахувати, що боротьба з корупцією оголошена й ведеться, принаймні на словах, саме президентом, то звернення не за адресою набуває зовсім інше значення. Димовський заперечує будь-який зв’язок, але його звернення з’явилося саме напередодні Дня міліції. Навіть якщо це випадковість, то вона є продовженням закономірності.

Чинник другий. Президент Росії виголосив низку промов ідеологічного характеру, зміст яких входить у пряму суперечність з колишньою лінією неодноразово озвученої Путіним. Медведєв у формі установки розвінчав Сталіна і сталінізм, відмежувався від репресій та відмовився від формули, що були надмірності, проте Сталін створив велику державу. Тепер на федеральних телеканалах лише й розмов та сюжетів про репресії. У тому числі й про голод початку 30-х рр. Може, дивись, визнають і український Голодомор. Але це сфера гуманітарна. Президент йде в наступ на святая святих. У своєму посланні Федеральним зборам він чітко заявив, що вважає безперспективним існування держкорпорацій і виступає за перетворення тих із них, що працюють у конкурентних секторах, в акціонерні товариства з можливим продажем у майбутньому приватним інвесторам. Якщо це реально здійснити, то удар наноситься по основі влади Путіна та його чекістського оточення.

Чинник третій. У закордонній пресі все частіше з’являються матеріали про те, що Медведєв усе більше й більше забирає кермо влади. Останній такий матеріал з’явився в газеті The New York Times під красномовною назвою: «Хто керує Росією?». Автори Пол Сондерс і Димитрій Саймс із Центру Ніксона стверджують, що це Медведєв і закликають американських керівників зробити відповідні висновки. Трохи раніше вони писали про це в авторитетному виданні The National Interest. Про це ж писала низка німецьких та іспанських газет.

Поєднання наведених та інших чинників дозволяє зробити висновок, що справа міліціонерів направлена насамперед проти російського президента. Бунт силовиків завжди недоречний, а зараз особливо. Вочевидь, удар застав Кремль зненацька. Єдине, що заявив прес-секретар прем’єра, що Путіну доповіли. Президент же зазначив у своєму посланні Федеральним зборам, що «повинні бути вжиті найенергійніші заходи для очищення рядів міліції і спеціальних служб від негідних співробітників. Таких потрібно піддавати суду». І на цьому все.

Напевно, на цьому етапі інформаційна хвиля швидко спадатиме. Як за командою, практично всі газети про демарш майора Димовського писати перестали. Вочевидь, надійшла вказівка. Але вже очевидно, що протистояння в російських коридорах влади наростає, і скоро ми побачимо це або в продовженні міліцейської справи, або відкриється щось іще.