Доказ життєздатності

— Україна опинилася між двома геополітичними та геоекономічними блоками. Із одного боку — ЄС і НАТО, а з другого — ЄврАзЕС і ОДКБ. Якими ви бачите перспективи й виклики для ГУУАМ у нових реаліях?

— Безперечно, розвиток ГУУАМ значною мірою залежить від процесу розширення ЄС і НАТО. Свідченням інтересу ЄС до ГУУАМ є те, що на останньому засіданні Комітету національних координаторів ГУУАМ, яке відбулось у березні цього року в Баку, підтримку діяльності ГУУАМ висловили посли країн Євросоюзу, представники Світового Банку, ОБСЄ, ООН, ТРАСЄКА та інші. З другого боку, процеси глобалізації в світі поряд із розширенням торговельно-економічних зв’язків певним чином активізували зростання організованої злочинності, тероризму, транспортування наркотиків, торгівлі людьми, нелегальної міграції. Тому країни-учасниці ГУУАМ активно працюють як над Проектом зі сприяння торгівлі та транспортуванню (ПСТТ), так і над створенням Віртуального центру боротьби з тероризмом. Конкретними кроками Об’єднання в цьому напрямку можна назвати проведення в МЗС України першого засідання Керівного комітету ПСТТ, на якому, зокрема, було узгоджено Регіональну стратегію та План дій з реалізації згаданого проекту та розробку групою експертів країн-учасниць ГУУАМ у Баку пакету документів зі створення віртуального центру.

— Проте чимало експертів звертають увагу на неефективність ГУУАМ. Кажуть, що на об’єднання чекатиме та ж доля, що й на решту інтеграційних об’єднань на пострадянському просторі — занепад. Не рахували, скільки разів експерти «хоронили» ГУУАМ?

— Можу погодитися, що народження ГУУАМ супроводжувалося критикою з різних боків. Мовляв, навіщо потрібне це об’єднання, якщо в регіоні є Організація Чорноморського Економічного Співробітництва, розвивається ТРАСЄКА, діє ОБСЄ, низка питань охоплюється двосторонніми угодами... Із часом критики поменшало. Після підписання в 2001 році Ялтинської хартії ГУУАМ та низки угод в економічній, правовій та гуманітарній сферах були закладені підвалини для інституційного становлення ГУУАМ. Політичне зростання авторитету Об’єднання супроводжувалось наданням йому статусу спостерігача в Генеральній Асамблеї ООН, розвитком співробітництва з ОБСЄ та Ініціативою із співробітництва у Південно-східній Європі. Таким чином, ми бачимо, що ГУУАМ — це не декларація намірів, а дієве об’єднання з необхідними механізмами діяльності, напрацьованою нормативно- правовою базою та міжнародним визнанням. А щодо критики, то в разі, якщо вона справедлива й спрямована на покращення нашої діяльності, ми її лише вітаємо.

— Два роки тому країни ГУУАМ домовилися про створення зони вільної торгівлі. Чи пішла справа далі домовленостей? Чому досі Молдова не ратифікувала відповідної угоди?

— Наскільки нам відомо, Кишинів працює над цим питанням, і ми очікуємо, що найближчим часом Молдова буде в змозі ратифікувати відповідний документ. Хотів би зазначити, що головною відмінністю ГУУАМ є спрямованість саме на практичний результат. На даний момент питання реалізації угоди про створення зони вільної торгівлі перебувають у компетенції Робочої групи ГУУАМ з економіки та торгівлі. Цього року заплановано розглянути питання взаємної лібералізації торговельних режимів та зняття бар’єрів для вільного переміщення товарів і послуг. Після цього має відбутися перехід до другого етапу роботи — етапу практичної реалізації. У цьому зв’язку треба зазначити, що протягом останніх років ми спостерігаємо зростання товарообігу між країнами-учасницями ГУУАМ. Зокрема, таке зростання в торгівлі з Грузією в 2003 році в порівняні з 2002-м склало 195%, з Азербайджаном — 137%, Молдовою — 163%. Я гадаю, що в цьому контексті ми зможемо найближчим часом говорити про подальше зростання товарообігу за рахунок функціонування створення зони вільної торгівлі ГУУАМ.

— Останнім часом ставлять багато запитань щодо співіснування таких механізмів економічної співпраці, як ЄЕП та ГУУАМ. Україна переконана, що ЄЕП і ГУУАМ не суперечать одне одному. Чи поділяють таку позицію наші партнери по ГУУАМ?

— На нашу думку, ГУУАМ має органічно доповнювати механізми співробітництва в регіоні. Метою створення об’єднання був і залишається пошук нових схем взаємовигідної співпраці для здійснення масштабних проектів. Крім того, участь держав у ГУУАМ здійснюється відповідно до їхніх національних пріоритетів. Такий підхід дозволяє поряд iз формуванням спільної позиції кожній з країн ГУУАМ обирати сферу та ступінь своєї участі в конкретних заходах.

Особисто мені негативних оцінок участі України в ЄЕП від наших партнерів чути не доводилось. ГУУАМ — це один з механізмів співпраці на регіональному рівні. Як відомо, в ГУУАМ займаються не лише економічними питаннями, але й боротьбою з такими явищами, як міжнародний тероризм, організована злочинність, торгівля людьми. Якщо ми домовилися про щось у рамках ГУУАМ і якщо беремо на себе зобов’язання, то будемо їх виконувати. Ми працюватимемо, щоб використати всі можливості й потенціал країн для загального блага. Нам не треба дивитися на когось — треба просто працювати.

— Президент Грузії під час свого перебування в Києві зазначив, що Росія почала «більш конструктивно й спокійно» ставитися до ГУУАМ. Із чим це пов’язано? Можливо, в Москві вважають, що «місію виконано», Україна — в ЄЕП, а тому немає підстав для особливих хвилювань...

— Не можу сказати, що є певна негативна позиція з боку Росії. У будь-якому випадку на офіційному рівні таких заяв немає. Співпраця в рамках ГУУАМ не спрямована проти будь-якої іншої країни. Ми, навпаки, закликаємо інші держави до співпраці з Об’єднанням. Особливо це стосується сусідніх країн. Крім того, в ГУУАМ існує інститут спостерігача.

— А чи було побажання в когось із партнерів по ГУУАМ приєднатися до ЄЕП?

— В угоді про формування ЄЕП, яку, як відомо, Україна підписала із застереженням, міститься положення про те, що до Єдиного економічного простору можуть приєднуватися й інші країни. Тут, до речі, не йдеться лише про пострадянські країни. Поки що ЄЕП перебуває на стадії становлення. Попереду робота з розробки великої кількості документів, які будуть регулювати співпрацю в конкретних галузях і з конкретних питань. На цьому етапі, наскільки мені відомо, звернень від інших держав про приєднання до ЄЕП не надходило.