Дивіденди оборони, або Про нерозлучність «жорсткої» і «м’якої» сили
На пагорбі, з якого видно турецьке місто Газіантеп, розмістилася батарея «Патріот» під командуванням і контролем НАТО. Це одна з шести батарей трьох країн-союзників — Німеччини, Нідерландів і Сполучених Штатів — які надають захист мільйонам людей на південно-східному кордоні Туреччини з Сирією. Використання цих батарей доводить, що НАТО твердо налаштоване на виконання основного завдання: забезпечення безпеки його членів. А також показує, що коли починається криза, не існує заміни ефективній обороні та утриманню.
Практично кожен день приносить нові докази того, що арка кризи — від тероризму і поширення ядерної зброї до кібератак і піратства — тягнеться від Близького Сходу і регіону Сахель до Центральної Азії. Ризики не зникнуть, поки члени НАТО розбираються зі своїми фінансами. Наш спосіб життя засновано на безпеці і стабільності, без яких інвестиції зменшуються, робочі місця скорочуються, і економіка погіршується.
У цей економічно важкий час ми всі розуміємо, що безпека має свою ціну. Але ми не повинні забувати, що ціна небезпеки неприйнятна. Оборона — наш невід’ємний страховий поліс у складному й непередбачуваному світі.
Конфлікти забирають безліч людських жертв, у той час, як відновлення миру і підтримка реорганізації є надзвичайно дорогими. Наприклад, загальна вартість Балканських війн 90-х років становила 150 млрд. доларів. На сьогоднішній день НАТО продовжує підтримувати безпеку всього населення Косово, і допомагає всьому регіонові прогресувати на шляху до Євроатлантичної інтеграції.
Інший приклад — піратство, яке може бути загрозою для життєво необхідної торгівлі та енергетичних шляхів. Загальні збитки, завдані піратством біля берегів Сомалі 2011 року, оцінюються в 7 млрд. доларів. Але, завдяки погодженим міжнародним зусиллям, включаючи кораблі НАТО, атаки піратів стали рідшими. Хоча ситуація і залишається ненадійною, за останніх 8 місяців пірати не домоглися успіху в атаках на торговельні судна біля Африканського Рогу.
І зрештою, ми стали свідками кібератак не лише на окремі веб-сайти, але й на всю країну, як наприклад, 2007 року на Естонію, яка перебуває в НАТО. Удар припав на службу президента Естонії, парламент, урядові міністерства, політичні партії, нові організації, банки і служби комунікацій. Атакували практично всі сфери сучасної демократії і економіки, заснованої на знанні. Сьогодні, в рамках постійної програми удосконалення безпеки роботи в мережі в столиці Естонії, Таллінні, працює центр НАТО із захисту від кібернападів.
Ці приклади показують, що «жорстка сила» і «м’яка сила» нерозлучні. Для ефективності потрібні обидві. При вирішенні проблем міжнародної безпеки, дипломатія залишається основним інструментом; але, інвестуючи в оборону, ми підтримуємо свої заяви військовою могутністю і збільшуємо свої шанси на успішне розв’язання проблем. Це також інвестиція в наші найбільш інноваційні і найбільш високотехнологічні галузі промисловості.
Насправді, дослідницькі програми оборонної промисловості вже змінили наше життя, вони дали нам реактивний двигун, інтернет, супутникову систему навігації. У майбутньому технології, розроблені для військового повітряного спостереження, можуть бути корисними і для цивільних осіб, наприклад, допомагати контролювати вуличний рух і мінімізувати затори, а також відправляти за призначенням загони порятунку і гуманітарної допомоги.
Досвід в оборонній промисловості набирався поколіннями. Як і будь-яка інша високотехнологічна промисловість вона постійно розвивається. Якщо ми дуже сильно і на дуже тривалий час скоротимо фінансування оборони, ми принесемо в жертву досвід, набутий важкою працею, яку неможливо буде швидко відновити, коли це буде найбільш необхідно.
Добрий захист також допомагає гарантувати, щоб привілеями безпеки користувалися всі країни. НАТО — втілення цієї мети. Разом наші 28 союзників мають велику безпеку, ніж могли б мати кожен окремо. Це не лише допомагає їм ефективніше захищати власні інтереси, але й дозволяє грати активнішу роль у боротьбі з міжнародною кризою, як у разі захисту цивільного населення Лівії 2011 року.
Тому інвестування в оборону, це інвестування в безпеку і стабільність, в дипломатію і співпрацю, в технологію і інновації. Це інвестування в безпечніше і благополучніше майбутнє наших країн і всього світу.
Хоч оборонні бюджети і перебувають під тиском у цей важкий час, необхідно, аби країни-члени НАТО не зменшували асигнування на оборону і були готові збільшити їх, коли економіки відновляться. Ухвали, які ми приймаємо щодо оборони сьогодні, сильно вплинуть на безпеку наших дітей у майбутньому.
Проект Синдикат спеціально для «Дня»
Андерс Фог РАСМУССЕН — Генеральний секретар НАТО і колишній прем’єр-міністр Данії
