Дивна «братерська дружба»

ПАФОС ЗАЛИШИВСЯ, АЛЕ...

Незважаючи на запевнення з боку високих білоруських і російських чинів, білорусько-російські відносини знали й кращі часи. І більшість незалежних експертів схиляються до думки, що найзначніші загострення цієї дружби очікують нас попереду.

Утім, злегка пафосна риторика в оцінці відносин двох країн присутня й до нині. Наприклад, нещодавній День єднання народів Білорусі й Росії урочисто відзначався в Москві. На святковому вечорі з нагоди цієї події зачитали привітання Олександра Лукашенка: «У спільній історії двох країн є чимало славетних дат. Але День єднання народів Білорусі й Росії в сучасних умовах має особливе значення. Це символ нашого братерства й духовної спорідненості, щирої дружби і взаємної підтримки, нерозривної близькості доль і культурних традицій, відродження колишніх зв’язків і розвитку всебічного співробітництва».

Білоруський лідер також висловив переконання, що «поглиблення інтеграції та формування єдиного економічного простору дозволять забезпечити конкурентоспроможність економік, стійкий розвиток держав, а значить, і гідне життя людей».

Російській президент Дмитро Медведєв також більш ніж позитивно налаштований щодо майбутньої союзної держави. Він переконаний, що «позитивним внеском у розвиток білорусько-російських інтеграційних зв’язків стане створення Митного союзу Білорусі, Росії та Казахстану й у перспективі — Єдиного економічного простору трьох країн».

В ОЧІКУВАННІ НОВОГО СРСР

На тлі такої от словесної доброти й оптимізму висловлення Держсекретаря Союзної держави Росії й Білорусі Павла Бородіна на адресу білоруського посла в Росії Василя Долгольова звучать, м’яко кажучи, дисонансом.

Прес-конференція, яку проводив Бородін, була приурочена до майбутньої річниці створення Союзу Росії й Білорусі. Під час заходу кореспондент білоруського агентства БЕЛТА попросив прокоментувати слова Василя Долгольова. Запитання звучало так: «Як ви ставитеся до думки посла Білорусі в Росії, який вважає, що зараз більше зусиль потрібно витрачати не на будівництво союзної держави, а на створення митного союзу Росії, Білорусі й Казахстану?»

Бородін у відповідь заявив, що до складу Союзної держави найближчим часом мають увійти і Казахстан, і Україна, «та всі інші наші республіки». І йдеться, не багато ні мало, «про устрій нашого всього пострадянського простору». А позицію Василя Долгольова Бородін прокоментував таким чином: «Ну, а таких послів треба посилати в одне місце, яке — ви знаєте».

Це публічне «послання» високопоставленої особи незалежної держави мало широкий резонанс у різноманітних засобах масової інформації, але його дуже скупо коментували й білоруські, і російські посадовці. Щоправда, і називати черговий перл Держсекретаря Союзної держави зовсім спонтанним і незграбним теж не варто.

Політолог Віктор Чернов нещодавні слова Бородіна характеризує як бажання останнього зберегти добру міну при поганій грі: «У Павла Павловича є досить серйозна мотивація для такої поведінки. Адже Союзна держава — це і політичні, і економічні, і моральні дивіденди, які останнім часом стають усе більш ефемерними. Росію все більше починає дратувати роль такого собі годувальника Білорусі, яка, мовляв, харчується, але за це практично нічого не дає. Білорусь абсолютно закономірно шукає партнерів, гроші й інвестиції в інших місцях. Особливо в Європі. І вважаю, це правильно. Західні інвестиції й технології навіть близько не можна порівнювати з російськими за цілою низкою якісних показників».

НА РФ СВІТ КЛИНОМ НЕ ЗІЙШОВСЯ

Олександр Лукашенко нещодавно так і заявив, що «на Росії світ клином не зійшовся» і «економічне співробітництво Білорусі слід розвивати з іншими країнами». Більше того, глава держави озвучив тезу, яку повторює білоруська опозиція останні 16 років: Росія намагається грати роль старшого брата у вибудовуванні стосунків з Білоруссю.

На цьому тлі нинішнього стану «братерської дружби» вигляд досить логічної має заява першого заступника прем’єр-міністра Володимира Семашко, що Білорусь вбачає можливу участь французької компанії Areva в будівництві АЕС. «Знаючи досвід французьких компаній в галузі ядерного будівництва, атомних станцій, ми вважаємо можливою участь, наприклад, такої компанії, як Areva, в реалізації цього проекту в Білорусі. Двері відчинені», — наводить слова Володимира Семашка прес-служба уряду.

Найцікавіше, що ця заява була озвучена на зустрічі з державним секретарем з європейських справ МЗС Франції П’єром Лєлушем... 2 квітня. Тобто саме в чергову річницю Дня єднання народів Білорусі й Росії.

Пікантності цьому «випадковому» збігу додає і та обставина, що раніше озвучувався твердий намір будувати білоруську атомну станцію за допомогою росіян. Згідно з цими намірами, початок експлуатації першого енергоблока очікується в 2016 році, другого — в 2018 році. Станцію планується споруджувати за проектом Санкт-петербурзького інституту «Атоменергопроект». Генеральним підрядчиком будівництва має бути російське державне ЗАТ «Атомстройекспорт», яке підконтрольне «Росатому» і реалізує міжурядові угоди про будівництво об’єктів ядерної енергетики за кордоном.

Раніше на зустрічі із заступником голови КНР Сі Цзіньпіном у Мінську Олександр Лукашенко заявляв, що Білорусь готова співробітничати з Китаєм у всіх сферах, у тому числі й у будівництві АЕС. Ця заява викликала різку реакцію російського посла в Білорусі Олександра Сурікова, яка звелася до наступного: або, мовляв, ми будуватимемо білоруську АЕС, або китайці.

СПРАВА ДІЙШЛА ДО СУДУ

Узагалі розбіжностей між двома стратегічними союзниками накопичилося чимало. Зовсім нещодавно білоруський прем’єр Сергій Сидорський і голова Нацбанку Петро Прокоповіч надіслали керівництву Міжнародного валютного фонду лист, в якому йдеться про те, що витрати бюджету Білорусі, пов’язані з шоком зміни цін на нафту, що імпортується з Росії, оцінюються в розмірі близько 5,9 трильйонів білоруських рублів (щось близько 2 мільярдів дол.). Справа дійшла до того, що Міністерство юстиції РБ звернулося до Економічного суду СНД, який виконує функції суду ЄврАзЕС, з позовною заявою з питання щодо правомірності стягування вивізних митних зборів на продукти переробки нафти і нафтохімічної сировини, що постачаються з Росії до Білорусі.

Найцікавіше в цій ситуації, швидше за все, попереду. Адже вже з 1 липня цього року планується створити єдиний митний простір у рамках митного союзу. А він, як відомо, передбачає і єдині митні збори на продукцію, що поставляється з усіх трьох країн союзу. За задумом, ми повинні отримувати російську нафту за тими ж самими цінами, які пропонуються російським споживачам. Проте з цим категорично не погоджується Росія.

Віктор Чернов переконаний, що цей чинник може взагалі стати нерозв’язним для утворення митного союзу: «Що з усього цього вийде, ми побачимо вже в найближчому майбутньому. Більше того, швидше за все, будуть у нас Росією й чергові молочні, газові та інші «війни». Проте говорити, що Білорусь і Росія візьмуть і розсваряться взагалі, не варто. Надто багато чого у нас зав’язане на Росії — ринки збуту, деякі грошові преференції, військово-технічне співробітництво та інше».

Сказати ж, що серйозні протиріччя між Білоруссю і Росією виникли вчора, або позавчора, теж не правильно. Мабуть, перша серйозна тріщина двосторонніх стосунків виникла ще в 2002 році, коли Володимир Путін піддав різкій критиці підходи білоруської сторони до питань інтеграції двох держав: «...Необхідно зрозуміти, чого ми хочемо, чого хочуть наші партнери. Котлети окремо, мухи окремо мають бути». Фактично тоді було недвозначно запропоновано Білорусі увійти до складу Російської Федерації або цілком, або шістьома областями.

Зважаючи на останні дії Росії, ця пропозиція для Білорусі не знята з порядку денного.

ДОВIДКА «Дня»

Союзна держава (також у пресі зустрічаються назви Союз Росії й Білорусі (СРБ), Союзна Держава Росії й Білорусі (СГРБ), Союз Бєларусі й Росії, Союзна держава Бєларусі й Росії) — союз Російської Федерації й Республіки Білорусі з поетапно організовуваним єдиним політичним, економічним, військовим, митним, валютним, юридичним, гуманітарним, культурним простором. Договір про створення Союзу Білорусі й Росії підписаний 2 квітня 1997 року на базі Співдружності Білорусії й Росії, створеної раніше (2 квітня 1996 року) для об’єднання гуманітарного, економічного й військового просторів. 25 грудня 1998 року була підписана низка угод, які дозволяли провести більш тісну інтеграцію в політичній, економічній і соціальній сферах, що посилювало Союз. Із 26 січня 2000 року офіційна назва Союзу — Союзна держава. Планується, що нині конфедеративний Союз у майбутньому має стати м’якою федерацією. Учасником Союзу може стати держава — член ООН, яка поділяє цілі й принципи Союзу і переймає на себе зобов’язання, передбачені Договором про Союз Білорусі й Росії від 2 квітня 1997 року та Статутом Союзу. Приєднання до Союзу здійснюється з відома держав — учасників Союзу. При приєднанні до Союзу нової держави розглядається питання про зміну назви Союзу.