«Джордж Буш — найрадикальніший президент», —

— Якою є ваша оцінка досягнень і прорахунків політики нинішньої адміністрації Сполучених Штатiв?

— Вважаю, що Джордж Буш — це найрадикальніший американський президент із часів Франкліна Рузвельта. Усі кроки нинішнього глави Білого дому в сфері зовнішньої політики справили дуже драматичний вплив на Сполучені Штати. Основною причиною цього стала односторонність дій Джорджа Буша. Тут можна згадати і про вихід США із Договору про протиракетну оборону, і про непідписання Кіотського протоколу, і про непогодження з принципами Міжнародного кримiнального суду, і про концепцію превентивних ударів, і, зрештою, про односторонні дії щодо Іраку. Усе це радикально відрізняється від тих підходів, які сповідували попередні адміністрації — як демократичні, так і республіканські. У внутрішній політиці спостерігаємо не менш радикальний курс, який спричинив до величезного бюджетного дефіциту, в результаті чого дедалі більше власності в Штатах переходить до рук іноземців, неамериканців. У подальшій перспективі така динаміка серйозно послабить США, відібравши в громадян країни здатність керувати власною долею. Звичайно, поки що ми далекі від такої перспективи, оскільки американська економіка залишається найбільшою й найдинамічнішою у світі. Проте проглядається неприємна тенденція.

— Утім, можливо, саме такого, як ви кажете, радикального президента США й потребували, адже жодному лідерові досі не доводилося зіткнутися з терактами 11 вересня?

— Гадаю, Джордж Буш діяв добре як головнокомандувач після 11 вересня. Проте бути головнокомандувачем — лише одна з ролей, яку повинен виконувати американський президент. Звичайно, він дуже чітко й недвозначно визначив терористичну загрозу. Він виявив цілеспрямованість у мобілізації підтримки для боротьби проти тероризму. Він вдався до рішучих дій проти терористів у Афганістані. Але американський президент — особливо в наші часи — повинен мати ще й іншу місію: він має бути спроможним пропонувати світові нове бачення. Таке бачення, щоб студенти в Києві, юристи в Токіо, вуличні торговці в Карачі, лікарі в Пекіні могли розгледіти в ньому реалізацію своїх мрій у майбутньому. Якраз у ролі світового лідера президент Джордж Буш діяв не досить добре.

— Могли б порівняти політику США щодо України в часи президентства Білла Клінтона і нинішньої адміністрації?

— Основна риса політики адміністрації Білла Клінтона — багато обіцянок, але замало реальних дій. Я особисто був присутній на переговорах, коли американський президент обіцяв кошти для допомоги Україні, але з цих сум надавалася лише невеличка частина. При цьому навіть не за тим графіком, який узгоджувався. Однак якщо клінтонівську адміністрацію характеризувала багата риторика і брак дій, то адміністрацію Буша — просто брак дій.

— Ви виступали проти війни в Іраку. Залишаєтеся на своїх позиціях і досі?

— Головна ідея моєї аргументації зводилася до того, що односторонні дії щодо Іраку мають бути останнім засобом. Я стверджував, що безпосередньої загрози Сполученим Штатам Саддам Хусейн не становив. Я вважав, що чіткий зв’язок «Аль-Каїди» з іракським керівництвом не простежувався. Крім того, я був переконаним, що війна проти Іраку — це війна вибору. Рішення на користь такого вибору можна було робити лише за однієї умови — потужної міжнародної підтримки. Якби до справи підійшли по-іншому, то можна було б залучитися підтримкою з боку Німеччини та Росії. А якби німці й росіяни підтримали, то тоді французам було б важко залишатися єдиною країною в опозиції. Я також наголошував, що антиіракська акція без багатосторонньої підтримки полегшить «Аль-Каїді» завдання з рекрутування нових членів. Я прогнозував, що американські війська, які потраплять до Іраку, стануть мішенню для терористів. Я досі вважаю, що операція розтягнеться на кілька років. Досягнення бодай мінімальних результатів в Іраку обійдеться в сотні мільярдів доларів. І найголовніше, що це будуть гроші, які треба буде забрати від коштів, які могли б піти на систему охорони здоров’я в США чи на допомогу, приміром, Україні.

— Проте ситуацію вже не зміниш: режим Саддама повалено, іракці в очікуванні змін. Якби ви були президентом США, то що зробили б у першу чергу, аби усі найгірші прогнози щодо Іраку не виправдалися?

— Задовільної відповіді немає. Ви пропонуєте мені прийняти рішення в останній главі книги, яку не я починав писати. Якби я був президентом, то починав би писати її з першої глави. У нинішній складній ситуації, яка стала результатом дуже серйозного прорахунку американського президента, ключовими мають бути дії для здобуття якомога ширшої міжнародної підтримки. Необхідно якнайшвидше передати функції охорони правопорядку самим іракцям.

— Проблема Іраку посіла одне з центральних місць у передвиборній кампанії в США. Чи вдасться Джорджу Бушу «обеззброїти» опонентів із цього питання?

— Думаю, що в президентській кампанії основними «больовими» точками будуть дві проблеми. Найбільш важливою, безумовно, є тема економічного розвитку. Аби повернутися до тієї кількості робочих місць, яка існувала на час приходу президента Джорджа Буша в Білий дім, економіка повинна створювати зараз по 200 тисяч робочих місць на місяць. І така динаміка має тривати до кінця президентської кампанії. Якщо темп буде набрано хоч приблизно такий, то тоді президент матиме непогані шанси на переобрання. Якщо ж економічна ситуація не буде успішною, то тоді Джордж Буш буде дуже вразливий. Друге найважливіше питання — Ірак. Тут, мабуть, ніхто не може передбачити, що станеться. Не все в цьому випадку перебуває під контролем самих США. Якщо до наступного літа триватиме ситуація, коли в Іраку гинутимуть американці, якщо там зберігатиметься хаос, якщо не буде достатньої підтримки США в тому регіоні, тоді іракська тема може стати серйозним фактором у президентській кампанії. Зараз приблизно 59% громадян у США не схвалює того, що відбувається в Іраку. Як американець я, звичайно, прокидаюся кожного ранку та сподіваюся прочитати в газетах, що з «Аль- Каїдою» покінчено, що усіх «баасівців» вгамовано, що Саддама Хусейна затримано, що демократія прийшла в Ірак у своїх найкращих виявах. Як американець я щиро бажаю нашому президентові успіху. Але в мене, на жаль, є певні сумніви та застереження.

— Хто з демократів має найбільше шансів скласти реальну конкуренцію Джорджу Бушу? Кого особисто ви підтримуєте?

— Із особистою підтримкою я поки що не визначився. Вважаю, що багато хто з демократичних кандидатів міг би виграти. Особливо на тлі погіршення економічної ситуації в США та проблем в Іраку. Думаю, що на цей момент найміцнішими є позиції в Говарда Діна і Діка Гепхарда. За ними з невеличким відривом ідуть Джозеф Ліберман, Джон Едвардс і Джон Керрі. Не виключаю також під час передвиборних перегонів деяких непередбачуваних факторів. Один із них — кандидатура Веслі Кларка, чий успіх залежатиме від того, наскільки команді Білла Клінтона (а це її ставленик) вдасться «просунути» вперед претендента — відставного генерала. Другий фактор — спроможність Говарда Діна «осідлати» хвилю публічного незадоволення. Існує прямий зв’язок між недавніми подіями в штаті Каліфорнія та підтримкою Говарда Діна. Відкликання каліфорнійського губернатора Грея Дейвіса та підтримка Говарда Діна — вияв бажання людей знову повернути контроль над власною долею. Кампанія Говарда Діна може бути найуспішнішою кампанією останніх 40—50 років. Такий висновок напрошується принаймні зі спостережень за передвиборним стартом у США. Наприклад, три тижні тому увечері в середу відбулося 800 масових мітингів по всій Америці на підтримку Говарда Діна. Виникає запитання, чому б це людина вирішила присвятити свій вечір мітингу? Вона б, очевидно, цього не робила, якби не вважала, що через свого президента не може контролювати власну долю. Продовження такої тенденції стане хорошою звісткою для кампанії Говарда Діна й поганою для всіх інших претендентів.

— Ви не плануєте повернутися у велику політику і поборотися за крісло президента?

— Я змагався за номінацію кандидата в президенти від Демократичної партії в 2000 році. Вирішив не намагатися робити цього в 2004-му. Однак роль у нинішній кампанії я ще зможу зіграти. Але не як кандидат. Скажімо, я справді можу висловитися на підтримку кандидатури.

Насамкiнець хотів би висловити сподівання, що президентські вибори і в Україні будуть відкритими, демократичними та чесними. Народ у США буде цим цікавитися.