Фільм як доказ

У народі існує такий вираз: «Зухвалість не має сорому». І цей вираз дуже пасує російському президенту Володимиру Путіну. І підтвердив він свою репутацію в документальному фільмі Андрія Кондрашова «Крим. Шлях на Батьківщину», який у неділю показав канал «Россия 1». У цьому фільмі господар Кремля зізнався, що особисто керував операцією по захопленню Криму. А раніше, як відомо, він та інші високопоставлені російські урядовці заперечували причетність російський військ до анексії Криму.

Путін же бравурно визнав, що в операції з анексії Криму брали участь підрозділи ГРУ і морської піхоти, перед якими стояло завдання з нейтралізації українських військових частин, розквартированих на півострові.

І найбільш вражаючим є те, що Путін розглядав можливість застосування ядерної зброї під час анексії Криму в разі збройного протистояння з боку західних країн.

«Ми готові були це зробити [привести в бойову готовність ядерні сили]. Я ж розмовляв із [західними] колегами і говорив їм, що це [Крим] — наша історична територія, там проживають російські люди, вони опинилися в небезпеці, ми не можемо їх кинути», — цитує пана Путіна сайт Всеросійської державної телерадіомовної компанії.

Одним із першим на такі одкровення Путіна відреагував прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк, побачивши трейлер цього фільму 8 березня. «Я прошу мін’юст направити цей трейлер до Гаазького трибуналу. Важливо, щоб увесь фільм, який з’явиться, також було відправлено у Гаазький трибунал. Цим фільмом мають зацікавитися міжнародні прокурори і слідчі, — сказав прем’єр. — Він дає відповідь на запитання про те, хто давав вказівки по захопленню української території в Криму і порушенню міжнародного права, і хто за це несе відповідальність».

Досить цікавою була реакція російської актриси Лії Ахеджакової на цей фільм. «Прийшов у гості Олег Басилашвілі. Вирішили за чаєм ввімкнути телевізор, а там цей жахливий, ганебний фільм про Крим. Жахливий фільм абсолютно. Відняли, вкрали Крим, зробили ворогами близький народ. Ворогами на століття. Дуже важко на душі, камінь, просто камінь лежить», — написала вона у Twitter.

У Брюсселі дуже спокійно відреагували на цей фільм. Прес-секретар верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Федерики Могерини Майя Косьянчич сказала: Ми не визнаємо це порушення міжнародного права і продовжуватимемо повністю виконувати нашу політику невизнання, зокрема через запобіжні заходи».

«День» звернувся до українських і західних експертів із проханням прокоментувати зухвалі одкровення Путіна і зокрема запитав, як потрібно українській владі та Заходу ставитися до визнання російським лідером можливості використане ядерної зброї, і що робити Україні, щоб Росія заплатила за порушення територіальної цілісності нашої держави?

«УКРАЇНА ПОВИННА ЗАДІЯТИ ВСІ МОЖЛИВІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ МЕХАНІЗМИ»

Микола СІРИЙ, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ:

— Наскільки цей фільм є доказом, це окреме питання. Але якщо керівник такої держави, як Росія, після виходу фільму не спростовує цих тез і публічно підтверджує, що він організовував операцію з захоплення території сусідньої держави всупереч міжнародним нормам і не виконавши при цьому міжнародні процедури, то він повною мірою підпадає під дію міжнародного кримінального права і несе відповідальність за ті негативні наслідки, які мали місце, за жертви, за катування, за величезні майнові втрати, які отримали і приватні особи, і підприємства. Безперечно, все це тоді складається в пакет відповідальності цієї особи.

— І все це підтвердив колишній командувач ЧФ адмірал Ігор Касатонов, який в інтерв’ю заявив, що «Чорноморський флот зі своїми завданнями впорався — були доставлені «ввічливі люди», з 27 на 28 лютого брали Верховну раду Криму».

— Так, тут справді йдеться про цілісну організаційно сплановану скоординовану операцію. В даному випадку в подіях у Криму як єдине ціле працювала вся державна машина Росії. Причому з першого до останнього дня вона працювала на шкоду України та міжнародного правопорядку.

— І що тепер робити нам у даній ситуації, щоб покарати сусіда-агресора, куди звертатися?

— Якщо має місце агресія щодо суверенної території держави, тоді є фактично два способи. По-перше, військовий спосіб із захисту і подолання цієї агресії, а по-друге, зупинення конфлікту і активна робота з міжнародно-правовими засобами. Якщо Україна в найближчий час не планує звільняти свою територію у військовий спосіб, тоді має бути мобілізована робота всіх правових засобів та її міжнародно-правова і внутрішньонаціональна складова.

За всіма фактами, що мали місце, повинні бути порушені позови. І відповідно ці позови мають бути адресовані як у міжнародні, так і в національні інстанції. І якщо міжнародні інстанції передбачають тривалі процедури, то встановлення фактів порушення прав людини, наприклад на території Криму, або порушення прав підприємств чи порушення прав української держави потрібно встановлювати в національних українських судах і створювати широку правову базу для подальшої міжнародно-правової роботи в цьому напрямку до Міжнародного Гаазького трибуналу.

Держава в такому випадку зобов’язана організовувати і координувати всю цю роботу максимально, починаючи з роз’яснення, надання рекомендацій, проведення широкої організаційної роботи.

— Відомий юрист-міжнародник Володимир Василенко пропонував ще рік тому, що уряд мав би призначити уповноваженого з розгляду цієї проблеми. Що скажете?

— Це правильна позиція. Аби організаційно цілісно виконувати цю роботу, важливо, щоб вона виконувалась певним уповноваженим або певною комісією уповноважених, які мали б чіткий алгоритм і графік роботи, етапи і в тому числі звітували про цю роботу публічно перед суспільством. Якщо цього не було зроблено спочатку, то офіційні установи згідно зі своєю компетенцією повноважень зобов’язані активно виконувати правову роботу.

— На вашу думку, як Міністерство юстиції виконує цю роботу, справляється з нею?

— Події, що відбулися, були екстраординарними. І безперечно, слід визнати, що Міністерство юстиції як певна система не було готове до такої роботи. Але з іншого боку вже минуло багато часу, і треба було зорієнтуватися, змобілізуватися, організувати максимум сил підтримки громадського сектору, різноманітних форм, у тому числі й тієї комісії, яку очолює пан Василенко і до якої вхожу я щодо розслідування і попередження порушення прав людини. Тобто всю цю роботу повинні були виконувати і мають виконувати зараз.

— До речі, в який саме суд треба Україні подавати позов за порушення територіальної цілісності: Міжнародний суд ООН чи Гаазький кримінальний суд?

— З огляду на події, які мали місце і в Криму, і на Донбасі (тисячі вбивств, катування, переслідування людей за національною та політичною ознакою, величезна кількість біженців), безперечно за характером подій більш дієвим є Міжнародний кримінальний суд в Гаазі.

— А як щодо Міжнародного суду ООН, чи треба нам подавати позов і в цю інстанцію?

— Справді, Гаазький суд не єдиний спосіб, який має бути включений у дію. Проблема в тому, що Міжнародний кримінальний суд не вирішує суперечки щодо територіальних претензій. Якщо Росія окупувала Крим і зараз контролює фактично в режимі окупації Донбас, то йдеться про територіальний спір між Україною і Росією, а це предмет для розгляду Міжнародного суду ООН. Цей механізм теж має бути включений. Росія фактично відібрала значну частину морського шельфу й відповідно порушила морські зобов’язання. А предметом спору з цього питання займається інший Міжнародний суд з морського права в Гамбурзі.

В системі ОБСЄ також є низка процедур, які прирівнюють до судових і які мають бути включені в дію. Зокрема ці процедури стосуються дотримання міжнародних вимог непорушності кордонів у післявоєнній Європі.

Україна повинна задіяти весь спектр міжнародно-правових механізмів для захисту свого права щодо територіальної цілісності. І також, не очікуючи розгляду цих заяв і позовів у міжнародних судах, кожен факт порушення, який мав місце внаслідок цієї агресії, повинен бути відображений і встановлений юридичними процедурами всередині України. Тобто мають бути порушені кримінальні справи, заявлені позови і встановлені факти різнопланових порушень, які мали місце на території України. І ці факти мають бути встановлені українськими судами якнайшвидше.

— На вашу думку, скільки часу міг би зайняти розгляд позову України проти Росії?

— Якби з перших днів був включений максимально весь механізм правових засобів, тоді б у Росії залишилося дуже мало можливостей заявляти про те, що вона не причетна до цього конфлікту і взагалі — миротворець, який направляє «гумконвої». Якби з перших днів березня було включено весь спектр цих міжнародно-правових і національних механізмів, тоді позиція Росії була б іншою у правовому плані. Вона була б стороною конфлікту, була б країною, яка розпалила, зорганізувала цей конфлікт, фінансувала його і яка винна в тих жертвах, що мають місце.

«МИ ПОВИННІ ЗМІЦНЮВАТИ СВОЮ ГОТОВНІСТЬ ЗАХИЩАТИ СЕБЕ, ЗВЕРТАТИ УВАГУ НА ТЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ І ДОПОМАГАТИ ЇЙ»

Марюс ЛАУРІНАВІЧУС, старший аналітик Центру Східноєвропейських досліджень, Вільнюс:

— Це — піар-кампанія, націлена на те, щоб показати Путіна як сильного лідера, який приймав тоді всі ухвали і повернув Крим Росії. Насправді, я б застеріг усіх навіть від думки вірити Путіну і російській пропаганді. На Заході, в Литві, і в Україні часто не подобається почуте від Путіна і ми не віримо йому. Проте якщо його слова збігаються з нашими думками, то ми віримо. Я гадаю, що все, що сказане в фільмі — чиста пропаганда, що не має нічого спільного з реальністю.

Путін говорить, що він був готовий прийняти ухвалу про використання ядерної зброї. Але якщо пригадати, що в Раді Федерації РФ не було кворуму, коли він голосував за право дати Путінові ввести війська в Україну. Якщо в них взагалі якийсь план був би — всі сенатори ще з вечора б чекали на можливість голосувати за цю доленосну ухвалу.

Що стосується перетворення Криму на «ядерний авіаносець». Це можна було прогнозувати із самого початку. У Москві не приховували, що вони готові перетворити Крим на велику і могутню військову базу. Те, що там відбувається — мене не дивує. Як на це має реагувати Захід? Найголовніше — не піддаватися на пропагандистські прийоми. Це збігається з тенденцією всіх російських каналів говорити про ядерну загрозу для Заходу від Росії. Вони використовують ядерну зброю як шантаж Заходу.

Режим у Росії кримінальний, терористичний, але ані Путін, ані будь-хто інший із Кремля — не самогубці. Звертати увагу і піддаватися ядерному шантажеві — не можна. А шантаж якраз і є головною метою цього фільму та пропаганди.

Європа, НАТО і США мають проводити свою політику. Ми бачимо агресивність у Росії. Це ніяк не пов’язано з тим, що вони показують у своїх пропагандистських фільмах. Це — і те, що відбувається в Україні, і порушення повітряного простору скрізь у світі.

Ми повинні зміцнювати свою готовність захищати себе, звертати увагу на те, що відбувається в Україні і допомагати їй. Ми повинні захистити Україну всіма можливими зусиллями (не кажу про солдатів НАТО в Україні — це нереально) — не лише з моральних спонук, але й тому, що коли ми не зупинимо Росію в Україні, наступною буде якась із країн НАТО.

«ТРЕБА ПІДСИЛЮВАТИ САНКЦІЇ, БО ІНАКШЕ ПУТІН ПІДЕ ДАЛІ»

Андрій СЕНЧЕНКО, колишній народний депутат, колишній т.в.о. заступника глави Адміністрації Президента:

— Абсолютно очевидно, що і наша влада, і Захід повинні зрозуміти, якщо не поставити Путіна на місце і не відновити порядок у частині дотримання міжнародних договорів та угод, гарантій, я в даному випадкові маю на увазі Будапештський меморандум, то далі вся ситуація може стати некерованою. Ми говорили нашим західним партнерам ще рік тому, що відсутність належної реакції на Заході на анексію Криму призведе як мінімум до збільшення в рази військових бюджетів і в Європі, і в Сполучених Штатах. І в принципі, це зараз відбувається. Через це реагувати потрібно і не йти на половинчасті заходи, а відновлювати повністю порядок, повертати мир на Донбас, відновлювати територіальну цілісність нашої країни, повертати Крим, а не намагатися, так би мовити, якимось чином сторгуватися з агресором.

У даній ситуації, я гадаю, що потрібно підсилювати санкції, бо інакше Путін піде далі. При цьому всі ці спроби, пов’язані із загрозою розміщення ядерної зброї, Путін виходитиме з того, що це їхня територія, оскільки вони її такою оголосили. На своїй території вони можуть безчинствувати, як хочуть. І в цьому сенсі потрібно чинити економічний тиск, бо Росія країна з величезною територією, величезною інфраструктурою і величезними військовими витратами. І ці витрати в разі погіршення економічної ситуації починають давити на Росію все сильніше і сильніше, у тому числі ті ж витрати на утримання атомного флоту, ядерної зброї і подібне. І це для Росії стає дуже важким тягарем. Тому санкції потрібно підсилювати.

— Ви зараз перебуваєте в Берліні, чи ви бачите бажання з боку Заходу підсилити санкції?

— Ми однаково приблизно бачимо, що Європа намагається якось так сторгуватися, вони всі зважують сьогоднішні бізнес-втрати, не розуміючи, що наслідки набагато сильніші і відчутніші будуть для всіх, у тому числі в економічній сфері у зв’язку з потребою збільшувати військові витрати для того, щоб збалансувати якимсь чином агресію Росії. Тому наразі, на мій погляд, належного розуміння в повному обсязі немає.

— Зараз у Берліні з робочим візитом перебуває наш Президент. Чи донесе він до німецького канцлера небезпеку такої стурбованості?

— Мені складно сказати, що він донесе. Бо я не до кінця розумію політику Президента. Вчора з одного боку він заявив, що Мінські угоди, на жаль, не працюють, і тут же було внесено до Верховної Ради проект постанови про вибори на, власне кажучи, окупованих територіях Донбасу з посиланням на ці Мінські угоди. Я гадаю, що потрібно все ж таки починати називати все своїми іменами. Статус цієї території — окупована, а на окупованій території говорити про якісь вибори за українськими законами безглуздо. Потрібно відновлювати контроль над територією, повертати туди мир і після цього проводити там вибори.   

Підготував Ігор САМОКИШ, «День»