Фінал казки про «народного» царя

Перемога Соціалістичної партії на парламентських виборах у Болгарії над донедавна правлячими центристами не стала сенсацією. Хоча Соцпартія і виграла вибори, отримавши 31,44 % голосів, вона не набрала достатньо депутатських мандатів для того, щоб одноосібно сформувати новий уряд. Водночас досі правлячі центристи одержали тільки 20,13% голосів виборців. Сенсацією виборів стала націоналістична партія «Атака», котра була сформована лише два місяці тому, проте спромоглася одержати підтримку 7,9% виборців. Етнічний турецький «Рух за права і свободи» підтримали 11,9% болгар.

Коли у 2001 році 68-річний харизматичний екс-монарх Симеон Сакскобурготський повернувся до Болгарії, йому вдалося переконати своїх збіднілих співвітчизників, що лише він здатен гарантувати швидке зростання їхнього життєвого рівня. Через чотири роки по тому ці обіцянки виявилися не більше, аніж красивою казкою. Шість десятиліть тому Симеона II, 9-річного хлопчика-царя, було позбавлено трону комуністами. Нині їхні спадкоємці, соціалісти, знову усунули колишнього монарха від влади. Критики «демократичного царя» обвинуватили Симеона в невиконанні передвиборної обіцянки поліпшити рівень життя незаможних верств населення протягом 800 днів із часу вступу на посаду прем’єра.

Прихід соціалістів до влади зовсім не є випадковим. Серед найбільших прихильників Соціалістичної партії — болгарські пенсіонери. Бюджет «затягування поясів» Симеона не знайшов серед них жодного розуміння. Пенсіонери співчувають риториці соціалістів щодо відкликання болгарських військовослужбовців, котрих було послано на допомогу американським військам в Iраку. Тринадцять болгарських військових загинули на цій війні, що дало привід парламенту в травні проголосувати за виведення болгарських підрозділів до кінця 2005 року.

Досягнення болгарського уряду досить помітні — відбулося економічне зростання на 5,6% у 2004 році, притік іноземних інвестицій становить $2,6 млрд., знизився рівень інфляції, зменшилася кількість безробітних... Але із середньою зарплатою, котра становить всього $150, та цінами, що піднялися майже до рівня європейських, болгари мали небагато приводів для святкування. Проведене напередодні виборів агентством Mediana суспільне дослідження показало, що більше ніж половина болгар вважають себе бідними.

Тому не дивно, що лідер соціалістів Сергій Станішев домігся підтримки виборців обіцянками підвищити зарплату і пенсії на 20%, витрачати більше коштів на охорону здоров’я та соціальне забезпечення й створити 240 тисяч нових робочих місць. Цьому 39-річному історику вдалося оновити привабливий образ Соцпартії, клону колишньої Компартії, яка підштовхнула націю до фінансової кризи, перебуваючи при владі в 1994—1997 роках. Тепер соціалісти Станішева підтримують вступ Болгарії до ЄС та вимоги перебудувати судову і схильну до корупції державну адміністрацію, так само як і проведення суворої державної фінансової політики, котра прив’язує національну валюту лев до євро.

Наразі Болгарія багато очікує від членства у ЄС. Після запланованого на 2007 рік членства у Євросоюзі вона може розраховувати на отримання субсидій обсягом $3,6 млрд. Iмовірно — це останні вибори під час перехідного періоду в болгарській історії. Соціалістична партія обіцяла розправитись з корупцією і організованою злочинністю, налагодити роботу прокуратури й судів. Ці проблеми є найбільшою перешкодою для масових інвестицій в економіку країни, бо через недосконалу болгарську судову систему й досі західні бізнесмени не можуть почувати себе тут впевнено.

Варто пригадати, що у 2001 році прихильники Симеона здобули 120 парламентських місць, тоді як соціалісти лише 48. Зміна влади в Болгарії продовжує п’ятнадцятирічну традицію, за якої жодний уряд не було переобрано. Головним чином тому, що після падіння комунізму виникла потреба здійснювати болючі економічні і соціальні реформи. Уряд екс-монарха не став винятком, і від цього постраждала його популярність.