Франція дає крен уліво

Соціаліст Франсуа Олланд, як і передбачалось, став сьомим президентом Французької Республіки, отримавши перемогу в другому турі представника правих сил Ніколя Саркозі. Характерно, що вищий пост у країні займає людина, яка протягом тридцяти років у політиці ніколи не служила міністром. Як оголосив міністр внутрішніх справ Франції Клод Геан, опозиційний кандидат набрав 51,13 відсотка голосів, а чинний глава держави — 48,87. Всього у голосуванні взяло участь 81,25 відсотка виборців.

Таким чином, соціалісти перервали 10-річне правління правих. Також слід відзначити те, що вдруге в історії Франції чинний президент програє вибори. В подібній ситуації 1981 року опинився представник «Союзу за французьку демократію» Жіскар Д’Естен, який програв соціалісту Франсуа Міттерану.

Треба віддати належне Ніколя Саркозі, який до останнього боровся за те, щоб переламати невтішні для нього прогнози.

Згідно з опитуваннями, перевага Олланда над Саркозі у другому турі мала б становити більше 6 відсотків. Насправді, за офіційними результатами виборів, відрив між суперниками ледь перевищує два відсотки. Хто зна, яким був би результат виборів, якби Саркозі вдалося домогтися ще додаткових дебатів по радіо і телебаченню. За словами французьких дипломатів, у 57-річного політика з 35-річним стажем гарне чуття. Адже на попередніх виборах 2007 року Саркозі теж значно відставав від соціалістки Сеголен Руаяль, але тоді йому вдалося переламати ситуацію і перемогти. Очевидно, й цього разу він сподівався подолати нехаризматичного лідера соціалістів. І можливо, тому єдині політичні теледебати були найагресивнішими в історії Франції. На них Саркозі намагався довести, що в Олланда немає досвіду керувати країною і після приходу соціаліста до влади слід очікувати «потопу». Однак не склалося, і цьому є багато причин. Про це дещо пізніше.

У неділю увечері одразу після перших екзит-полів чинний глава держави визнав поразку, заявивши, що зробив усе, що міг для перемоги. «Мені не вдалося переконати більшість французів. Я несу повну відповідальність за цю поразку. Моя участь у житті країни буде іншою. Я готовий стати простим французом серед французів», — сказав Саркозі враженим прихильниками. Він також повідомив, що поговорив по телефону з новим президентом і побажав йому успіху. «Франсуа Олланд — президент Франції, і його потрібно поважати», — наголосив Саркозі. Він також підтвердив, що на парламентські вибори 10 і 17 червня правлячу партію «Союз за народний рух» поведе її новий лідер.

Як відзначали оглядачі, Саркозі переважав свого конкурента по деяких показниках, зокрема у досвіді перебування на керівних державних посадах. Однак останні його заяви щодо можливості виходу країни із шенгенської зони, часте вживання на мітингах слова «кордон», а також обіцянки повністю виправити економічну ситуацію в країні під час другого терміну президентства спрацювали проти нього. Крім того, Саркозі надто пізно розпочав свою виборчу кампанію. До речі, заступник директора правого видання Figaro Ів Треар заявив, що «Саркозі покараний за його стиль, а не політику, і перемога Франсуа Олланда у президентських виборах не означає осудження реформ, які проводилися Ніколя Саркозі».

Тим часом кампанія його опонента-соціаліста тривала 400 днів. І спочатку ніхто не думав, що малохаризматичний Франсуа Олланд стане президентом. У той час основним супротивником Саркозі вважався тодішній глава МВФ Домінік Стросс-Кан. Але після секс-скандалу в нью-йоркському готелі він втратив популярність серед французів і відповідно шанси бути номінованим від соціалістичної партії Франції на кандидата в президенти.

Олланд потихеньку переміг шість конкурентів у соцпартії, у тому числі нинішнього лідера партії Мартін Обрі, яка, до речі, за повідомленнями французьких ЗМІ, може стати прем’єр-міністром. Заручившись підтримкою партії, у листопаді минулого року він організував виборчу команду із шістдесяти осіб на чолі з П’єрром Московічі, яка напередодні Нового року обнародувала гасло «Зміни потрібні зараз». Можна сказати, що французькі соціалісти використали популярне під час президентської кампанії Барака Обами 2008 року гасло «Зміни, у які ми віримо». А вже 22 січня в Бурже Олланд оголосив свою програму і продемонстрував майстерність оратора. «Мій противник — це фінанси», заявив він перед 20-тисячною аудиторією. А під час теледебатів соціаліст настільки був упевнений в собі, що у Саркозі відібрало мову, коли Олланд почав заявляти: «Я — президент і зроблю те... Я — президент, зроблю те...»

Щоб не перевищувати бюджету виборчої кампанії, який становить 22,5 млн євро, багато мітингів за участю Олланда було організовано під відкритим небом. Також дуже активно соціалістами велась кампанія через Інтернет, різні соцмережі, було роздано мільйони буклетів «60 зобов’язань кандидата».

Олланд у своїх перших виступах як президент Франції заявив, що він гордий тим, що здатний повернути людям надію. «Я високо ціную надану мені честь і завдання, яке чекає на мене. Обіцяю, що служитиму моїй країні з повною віддачею і докладатиму зусиль, яких вимагає ця функція», — наголосив він.

На думку аналітиків, перемогу кандидату від соціалістів забезпечила не тільки економічна програма, але й невисока популярність президента Саркозі. Франсуа Олланд різко критикував Ніколя Саркозі за його підтримку німецьких планів жорсткої економії і обіцяв зробити все можливе для відновлення зростання економіки. Він не пояснив, як саме він цього доб’ється, але виборці вирішили все одно проголосувати саме за нього.

Олланд обіцяв підвищити податки для великих корпорацій і приватних осіб, що заробляють більше 1 млн євро на рік. Крім того, він має намір підняти мінімальний рівень оплати праці, створити додатково 60 тис. робочих місць для вчителів і знизити пенсійних вік з 62 до 60 років для деяких категорій робітників.

Олланд пообіцяв, що зробить усе можливе, щоб переорієнтувати фіскальні зусилля Євросоюзу із заходів жорсткої економії на зростання. «На нас дивиться Європа, затягування поясів не може бути єдиним можливим варіантом дій», — сказав Франсуа Олланд.

За словами аналітиків, перемога Олланда матиме серйозні наслідки для всієї єврозони. Лідер соціалістів уже закликав переглянути європейський договір про бюджетну дисципліну, який відстоювали колишній президент Франції Ніколя Саркозі і канцлер Німеччини Ангела Меркель. До речі, міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле назвав «історичною подією» обрання Франсуа Олланда новим президентом під час короткого візиту в посольство Франції в Берліні. При цьому він підкреслив: «Ми з нетерпінням чекаємо продовження співпраці». Тим часом під час телефонного дзвінка із Білого дому заявили, що президент США Барак Обама висловив сподівання на співпрацю з Франсуа Олландом у низці загальних економічних проблем і проблем безпеки.

Британська Guardian у своїй редакційній статті відзначила, що Франсуа Олланд здобув не тільки особисту перемогу і не тільки перемогу для Франції, але й для лівих сил всієї Європи. «Новий курс Франції стане смертельним ударом для політики жорсткої економії, що стала наріжним каменем боротьби з економічною кризою в Європі. Правим партіям не вдалося відродити економіку. Тепер Олланд зможе сконцентрувати свої зусилля на стимулюванні економіки і створенні робочих місць. В іншому випадку в країні піднімуть голову крайні праві сили, які будуть звинувачувати у всіх бідах країни іммігрантів і центральний уряд у Парижі. Перед Францією тепер стоїть чіткий вибір. Оскільки табір правих зараз опинився на роздоріжжі, у Франсуа Олланда з’явився шанс переробити політичну сцену країни, яка традиційно крениться вправо. Для цього йому знадобляться всі його політичні таланти і значна частина удачі», пише британське видання.

ДОВІДКА «Дня»

Франсуа Жерар Жорж ОЛЛАНД. Народився 12 серпня 1954 року в Руан. Французький політичний і державний діяч, перший секретар Соціалістичної партії Франції 1997—2008 рр. Депутат Національних зборів Франції (1988—1993), мер міста Тюль (2001—2008). Президент генеральної ради департаменту Коррез із 2008 р.