«Ганебний акт вандалізму»

«На деревах замість листя висітимуть комуністи», «Геть біженців», «Плаче Німеччина і Франція – так закінчується толерантність», «Польща – для поляків», - під такими нібито «про-європейськими» (але насправді неофашистськими) гаслами проходив 75-тисячний марш, організований польськими радикально-правими організаціями («Національно-Радикальний табір» і «Загальнопольська молодь») з нагоди Дня Незалежності країни. 

Саме 11 листопада 98 років тому (1918) внаслідок комп’єнської капітуляції держав Троїстого союзу підконтрольна їм Регентська Рада передала повноваження управління країною маршалу Юзефу Пілсудському. Після більш ніж столітнього поневолення польська держава отримала можливість суверенного розвитку. 

Традиційно відзначення річниці здобуття незалежності складається з офіційної (під час якої виступає президент, вшановують пам’ять загиблих у боротьбі за незалежність) і більш неформальної частини – так званого «Маршу незалежності», який з кожним роком набуває все більших масштабів. Це проявляється як у кількості мітингарів (від початкових 10 тис. у 2010 до понад 70 тис. у 2015), так і в жвавості інформаційного шуму навколо заходу.

Цьогоріч розгорівся справжній скандал після того, як Facebook напередодні акції заблокував акаунти організаторів і самого маршу, що нараховував понад 200 тис підписників. Приводом стало поширення ксенофобських і шовіністичних дописів, що виразно контрастувало з пропагованими соціальною мережею цінностями. Націоналісти заявили про «порушення» свободи слова, однак кращої реклами заходу годі було чекати. Спрацювала незаперечна істина про заборонений, а відтак солодкий плід.

Вже за півгодини до офіційної початку маршу у самісінькому центрі Варшави людно. Навіть абсолютно незнайомий зі столицею Польщі турист без проблем знайде місце старту дійства, орієнтуючись на численні вибухи петард і спалахи фаєрів. На асфальті розкидані мініатюрні пляшки від горілки, що їх на польському алкогольному жаргоні називають «мавпочками». У повітрі панує дивна суміш диму, алкоголю, націоналізму і ксенофобії.

Склад тисячного натовпу, який прямує у сторону Вісли до мосту Понятовського і Національного стадіону, досить різнорідний. Завжди прихильних націоналістичним акціям футбольних хуліганів видає спортивна символіка, кричалки і незамаскована агресія. «Лех Познань!», - хором викрикнула група молодиків, синхронно піднімаючи руки вгору. «Легія Варшава!», - відповідають конкурентам з іншого кінця вулиці.

Дуже показово (свідчить про стан суспільства), що поміж фанатами і активістами ультраправих організацій зустрічаємо цілком мирні родини з дітьми, старші подружжя, чимало молоді і навіть … католицького священика. Останній не повторював агресивних гасел на кшталт «Геть євреїв з Польщі» чи «Серпом і молотом по червоній голоті», але був разом з усіма до завершення заходу.

«Ми стоїмо перед обличчям серйозної загрози, яку являє собою Халіфат. Нам не потрібні біженці, толерантність не принесе нічого доброго. Традиційна і католицька Польща – ось модель, яку слід перейняти Європі, - заявив мені варшав’янин Філіп П., додаючи, – Марш допоможе полякам об’єднатися».

Ще один показовий момент – офіційні урочистості за участі президента Анджея Дуди, високопосадовців і найвищих церковних ієрархів зібрали значно менше глядачів, ніж націоналістичний марш.

Цьогорічна акція націоналістів пройшла під гаслом «Польща – бастіон Європи», яке нібито має сигналізувати важливість країни у поступовому відродженні «справжніх» європейських цінностей. На транспарантах, що їх несли з собою учасники ходи, зустрічаємо месіанський лозунг «Польща – порятунок для дурної Європи».

Але свою дурість і неофашизм якраз виказували радикальні учасники ходи, адже можна було спостерігати виразну антиукраїнську спрямованість акції. Футболки з перекресленим зображенням Бандери чи мапою «Великої Польщі» з Вільном та Львовом, на жаль, були далеко не рідкістю. Пісня репера Basti «Українець – це не мій брат», де, серед іншого, згадується про «ворожу українську кров» і формулюються територіальні претензії щодо Галичини, була одним з неофіційних гімнів ходи. Кульмінацією стало показове спалення українського прапора псевдопатріотами під викрики «Бог, Гонор, Вітчизна». Ані гонору, ані любові до своєю Батьківщині у цьому ганебному акті вандалізму звісно немає.

Посольство України в Польщі засудило спалення державного прапора України на «Марші незалежності» у Варшаві й очікує від польської сторони реакції на цей інцидент і покарання зловмисників, заявив тимчасовий повірник у справах України в Польщі Василь Зварич.

«Звичайно, боляче було дивитися на такі ганебні дії. Гадаю, що переважній більшості поляків, які по-дружньому налаштовані до українців, також огидно було спостерігати за спаленням прапора. Дії, які ображають національні символи суверенної, а тим більше дружньої сусідньої держави, якою є Україна, є неприйнятними і неповинні ставатися у країні, з якою ми розвиваємо стратегічне партнерство», – сказав він агентству «Укрінформ».

Він наголосив, що українська сторона очікує від польської «невідкладної реакції на цей ганебний акт вандалізму», і висловив сподівання, що винні будуть належно покарані й таких інцидентів у майбутньому більше не буде.

Зварич також поінформував, що посольство України готує офіційну ноту до Міністерства закордонних справ Польщі з приводу цього інциденту.

Однозначно не зайвим буде згадати, які негативні наслідки несе гіперактивна історична політика владного істеблішменту Польщі для польсько-українських відносин. «Кресові» середовища вміло використовують її для маніпуляції суспільними настроями, зображуючи українців кривавими і нецивілізованими «бандерівцями».

Організований націоналістами марш перестав бути звичайною акцією маргіналів та футбольних хуліганів. Відтак розпачливі заяви ліберальних активістів про націоналістів, які «вкрали» у поляків ходу незалежності, не здаються аж такими безглуздими. Альтернативна акція, організована опозиційним до нинішньої влади «Комітетом захисту Демократії» за участі колишнього президента Броніслава Коморовського, зібрала майже вдвічі меншу аудиторію.

Неофашистська мова ненависті – це дзвіночок як для консерваторів при владі, так і більш ліберальної опозиції. Антиукраїнські провокації, які почастішали на фоні зафіксованого соціологами зростання ворожих до українців настроїв, все ще не знайшли адекватної відповіді з боку уряду. Поліція зовсім не реагує на шовіністичні кричалки молодих радикалів. Активісти вже давно закликають заборонити неофашистський рух «Національно-радикальний табір» (одного з організаторів маршу), проте це поки не входить у плани  правлячої партії «Право і Справедливість». Владному істеблішменту легше воювати з вигаданим націоналізмом в Україні, ніж реальними проблемами у себе вдома. Їх підтримує частина так зв. «інтелектуалів», що евфемістично називає схожі тенденції «патріотичною неполіткоректною зміною настроїв». 

Поки невідповідальні політики продовжують гратися з вогнем, відкриваючи небезпечну скриньку Пандори під назвою «крайній націоналізм», радикальна і розчарована у демократії молодь будує свою нетолерантну і шовіністичну «псевдо-Європу». Європу з абсолютно неєвропейськими цінностями, таку собі ерзац-цивілізацію. Залишається сподіватися, що польські еліти зможуть об’єднатися і зірвуть плани сучасних неофашистських послідовників Романа Дмовського.