Газ за Карабах

Південний Кавказ знову в центрі уваги. Напруження, яке там не зменшується, сягнуло високих позначок. У Грузії з 6 травня по 1 червня на колишній російській військовій базі Вазіані за 20 кілометрів від Тбілісі пройдуть учення НАТО Cooperative Longbow-Cooperative Lancer. У них візьмуть участь представники 19 країн, серед них — союзники Москви, наприклад, Вірменія. Вчення планові, такі були й торік, причому проходять вони без застосування зброї. Мета тренування військових — відробляння процедури оперативної взаємодії під час проведення миротворчої операції.

Росія виступила проти. «Це неправильне, небезпечне рішення», — заявив президент Дмитро Медведєв на нещодавній зустрічі з главою Азербайджану Ільхамом Алієвим. На підтвердженні слів свого головнокомандуючого про високу міру напруженості, на кордонах Грузії розпочалося безпрецедентне за останній час нарощування російських сухопутних і морських сил у Південній Осетії та Абхазії. Плануються і масштабні маневри. Звісно, і це за планом. Про це заявив агенції РІА «Новости» начальник служби інформації та громадських зв’язків Північнокавказького військового округа (ПКВО) Андрій Бобрун.

Не лишився осторонь і Чорноморський флот, без нього ніяк не можна. За даними МЗС Грузії, наразі у Чорному морі в безпосередній близькості від її узбережжя перебувають ракетний крейсер, ракетні катери, десантні та протичовнові кораблі. Повторюється ситуація минулого року. Тоді з 15 по 31 липня міжнародні військові маневри НАТО «Негайна відповідь-2008» проходили на тій самій військовій базі Вазіані. А поблизу Рокського тунелю, в Абхазії та на ЧФ у цей самий час проходили великомасштабні військові маневри «Кавказ-2008», у яких були задіяні близько восьми тисяч військовослужбовців.

Водночас фахівці чудово розуміють, що буря у склянці води, піднята Кремлем, має штучний характер. Так, секретар Ради міністрів оборони держав СНД генерал-лейтенант Олександр Синайський із військовою прямотою заявив: «Це не маневри, нічого страшного там не буде. Це будуть методичні заняття, методичні збори. Одним словом, це політичний демарш з боку НАТО. Незважаючи на негативне сприйняття Росією, він буде реалізований, і треба до нього ставитися».

Військово-політична напруженість на Південному Кавказі була однією з тем, що обговорювалися на зустрічі президента Росії Дмитра Медведєва з його азербайджанським колегою Ільхамом Алієвим. Для Росії було важливо домогтися згортання військово-технічної співпраці між Баку і Тбілісі. Але не тільки. Останнім часом виникли гострі розбіжності між Росією та Туркменістаном стосовно газової проблеми. Газпром припинив закупівлю газу в Ашхабада, на що останній відповів підписанням меморандуму з німецьким концерном RWE про довгострокову співпрацю. Він передбачає дослідження й обговорення прямих поставок газу з Туркменістану до Німеччини, а також участь німецької компанії в розвідці й розробці газових ресурсів на шельфі Каспійського моря.

Слід зауважити важливу обставину. RWE є одним із учасників проекту Nabucco — газопроводу з Центральної Азії та Азербайджану через Туреччину, Балкани до Центральної Європи. Німецька компанія разом з австрійської OMV заснувала в Лондоні проектну компанію Caspian Development для дослідження можливостей транспортування туркменського газу дном Каспійського моря і транзиту через Закавказзя до Туреччини. Однією з проблем реалізації проекту Nabucco була відсутність гарантованого наповнення газопроводу, тобто ресурсної бази. Тепер вона з’явилася, і це для Москви доволі прикра обставина. Вона обтяжується й несприятливою дипломатичною обстановкою. Практично одночасно з підписанням меморандуму президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов прийняв помічника державного секретаря США щодо країн Південної та Центральної Азії Річарда Баучера. Американський дипломат повідомив, що для участі в запланованій на кінець квітня в Ашхабаді міжнародної конференції «буде направлена офіційна делегація США, до складу якої ввійдуть також представники великого американського бізнесу». Він підкреслив величезну зацікавленість американських компаній у встановленні взаємовигідного партнерства в нафтогазовій галузі.

Москва відреагувала швидко. На зустрічі з віце-прем’єром із ТЕК Ігорем Сечіним і головою правління Газпрому Олексієм Міллером, глава російського уряду Володимир Путін доручив їм «підтримувати тісні контакти... з нашими стратегічними партнерами, передусім у Середній Азії». В умовах значного загострення відносин між Росією та Туркменістаном Москва спробувала взяти реванш на азербайджанському напрямі. Йдеться про закупівлі Газпромом усього газу, що добувається на азербайджанському родовищі «Шах-Деніз-2». За це Баку запропоновано пряник у вигляді сприяння розв’язанню надзвичайно складної проблеми довкола Нагірного Карабаху. Зокрема, Москва зараз активно займається організацією зустрічі в червні в Санкт-Петербурзі президентів Азербайджану й Вірменії за посередництва Росії. Після завершення візиту президента Азербайджану до Москви в російській столиці прийматимуть його вірменського колегу Сержа Саркісяна. Останній вестиме переговори щодо надання фінансової допомоги. Москва зі свого боку ставитиме умови, в тому числі — стосовно Карабаху.

На Південному Кавказі й Центральній Азії відбувається велика політична гра, пов’язана не лише з проблемою енергоресурсів. Задіяні геостратегічні інтереси великих держав. Для США життєво важливо вибудувати транспортний коридор від Туреччини через Південний Кавказ і Центральну Азію до Афганістану. Для цього треба розблокувати відносини між Анкарою та Єреваном. Американська адміністрація здійснює великий тиск у цьому напрямі на згадані столиці. Звісно, в Баку це радості не викликає, і щоб дещо загальмувати цей процес, звернулися до Москви. Там брати участь у цій грі погодилися з ентузіазмом, заразом спробували вирішити газові проблеми і вкотре торпедувати ненависний проект Nabucco.

Московське миротворство на теренах СНД поки що жодних результатів не дало. Не кажучи про Південну Осетію й Абхазію, повним фіаско скінчилася чергова спроба зрушити з мертвої точки врегулювання між Кишиневом і Тирасполем. У результаті президент Молдови Володимир Воронін здійснив різкий поворот і в своєму інтерв’ю іспанській газеті El Pais звинуватив Росію в усіх проблемах своєї країни. Дісталося й Румунії, та це вже для показної неупередженості. Складно уявити, що Росія здатна зрушити карабаський конфлікт із мертвої точки, зробити це набагато складніше, ніж, наприклад, придністровський. Та й можливостей тиску на Вірменію Росія має не так і багато. Якщо він перевищить певну величину, то Єреван цілком може розвернутися в інший бік і піти на зближення з Грузією та Європою. Що б не говорили в Москві своєму вірменському співрозмовнику, Серж Саркісян під час свого нещодавнього візиту до Ірану заявив: «Карабах азербайджанським не буде». Слід вважати, що до жодних компромісів стосовно цього питання у Вірменії не готові. І в Баку це розуміють. У Москві Ільхам Алієв сказав, що «...рішення про статус Нагірного Карабаху може бути відкладене на невизначений час». Іншими словами, і в Баку, й у Єревані згодні якийсь час підгравати Москві в її демонстративній миролюбності. За це Азербайджан хоче отримати російську зброю, а Вірменія — гроші.

А підписаний меморандум про газ із родовища «Шах-Деніз-2» цілком може виявитися пустим папірцем. Ільхам Алієв у Москві заявив, що його країна не відмовляється від проекту Nabucco. Зовсім нещодавно азербайджанський президент обговорював із президентом України Віктором Ющенком, главами МЗС Литви й Латвії та заступником міністра закордонних справ Польщі проект «Білий потік». Цей газопровід, згідно з планами, має пройти паралельно до Євразійського нафтотранспортного коридору — тобто з Азербайджану через Грузію, потім дном Чорного моря до України, і звідти до Європи. Його основна відмінність від решти проектів у тому, що він іде в обхід не лише Росії, але й Туреччини. Який із цих проектів буде реалізований, залишається великим питанням. Проблема транспорту вуглеводню обговорюватиметься на конференції у Софії, в роботі якої братиме участь і Президент України.

Газ і нафта тісно переплітаються з територіальною цілісністю деяких держав. Поки що принцип газ в обмін на територію ніде не був реалізований. Схоже, що не буде цього і в Нагірному Карабаху.