Геннадій ЛАТIЙ: «У інтересах усіх країн цього регіону, щоб Сирія залишалася в нинішніх кордонах»

Нещодавно Спеціальним представником України з питань Близького Сходу та Африки було призначено Геннадія ЛАТІЯ, фахівця з арабістики, який працював у країнах Магрибу. У складі МЗС він займається арабськими країнами від 1993 року. В ексклюзивному інтерв’ю «Дню» пан Латій дав оцінку останнім подіям довкола Сирії та розповів, як арабська весна вплинула на торговельні й економічні відносини Києва з країнами цього регіону.

— Пане Геннадію, західні експерти вважають, що Сирія не стільки розвалюється, а вже розвалилася на три частини. І незалежно від того, залишиться Асад при владі чи ні, ця країна складатиметься із трьох кантонів, які існуватимуть на умовах перемир’я: у центрі режим Асада разом із «Хізболлою» та Іраном, на півночі — ісламський рух і на північному сході — курди. Ваши думки щодо цього?

— По-перше, я не став би категорично стверджувати, що на 100 відсотків Сирія розпадеться чи буде розпадатися. Кілька років тому так само говорили про Ірак, але ця країна існує. Крім того, продовжують говорити, що іракський Курдистан є фактично незалежною державою, але це автономна структура з певними перспективами. Втім, розпаду Іраку не сталося. Так само кажуть про Сирію. Хочу зазначити, що експерти для того й існують, що вони не несуть відповідальності за свої експертні оцінки. Тому жоден дипломат і політик не візьме на себе відповідальності передбачати, що станеться з цією країною, навіть у невіддаленій перспективі. Може статися будь-що. Сирія може розпастися або зберегтися у своїх кордонах.

— На чому ѓрунтується ваша оцінка чи прогноз?

— Візьмемо ту ж саму Лівію. Навіть зараз ми не можемо передбачити, що буде. Бо нинішня лівійська влада не може забезпечити контролю над усією територією країни, оскільки вона зараз не контролює південних регіонів. Що там буде через рік-два, ніхто вам зараз не скаже. А сьогодні, коли тривають військові дії в Сирії, коли на початку червня має зібратися міжнародна конференція, залишається сподіватися, що це, можливо, відкриє якісь нові позитивні перспективи для врегулювання сирійської кризи. Я дуже сподіваюся на те, що в інтересах усіх країн цього регіону, щоб Сирія залишалася в нинішніх кордонах.

— І якою тоді може бути структура цієї країни з Асадом чи без нього?

— Це питання лише сирійського народу. Україна ніяк не може на це впливати.

— А що ви скажете про вплив останніх подій на сирійський конфлікт, зокрема відео про бойовика, який вирізає серце солдата урядових військ і надкушує його? Це ще більше загострить кризу чи пришвидшить розв’язання конфлікту?

— Це одне з тих відео, яке набуло такого широкого міжнародного розголосу. Навіть я маю подібні відео з Інтернету, і колеги дають мені їх переглянути. Триває війна, тому з одного та іншого боку є екстремісти. Це просто один з екстремістів, який потрапив на екрани телебачення.

— Якщо Сирія розпадеться, то як, на вашу думку, співіснуватимуть три частини: алавіти, суніти і курди?

— Я не хотів би зараз говорити про перспективу розпаду цієї країни. Ця країна поки існує, і мені було б дуже неприємно, якби хтось почав говорити про розпад моєї країни, коли вона ще існує. Це не моя справа як представника міністерства закордонних справ — передбачати розпад іноземної держави, доки цього не відбулося.

— Чи не може Ірак бути прикладом? Там також є три міжетнічні групи: суніти, шиїти і курди.

— Якщо постане питання про те, що країна не може існувати в чинних кордонах, то, звичайно, буде знайдено якесь компромісне рішення. Чомусь чехи і словаки знайшли таке рішення. Гадаю, араби також його знайдуть.

— Але там, напевно, питання складніше, курди є в Іраку, Туреччині та Сирії, і загальна кількість, за різними підрахунками, сягає до 30 млн людей. Чи можуть, на вашу думку, курди об’єднатися і створити свою державу — Курдистан, і поштовхом до цього може стати розпад Сирії?

— У принципі все може бути, бо в цьому регіоні живуть два великих народи: курди і туареги, які живуть на одній території, але не мають своєї держави. Це відома проблема. Ці народи давно мають велике бажання створити свою державу. Курди уже дуже близько підійшли до цього. Але має бути знайдено компромісне рішення між ними та іншими державами регіону.

— Що ви скажете про позицію Заходу і Росії щодо розв’язання сирійського конфлікту?

— Ми дуже позитивно оцінили спільну американсько-російську пропозицію про проведення міжнародної конференції. Якщо за спільним столом відбуватимуться переговори між представниками нинішньої Башарівської влади і представниками різних кіл сирійської опозиції в межах однієї делегації, то це буде величезний крок уперед, і трапиться слушна нагода, врешті решт, знайти можливість мирного розв’язання сирійської кризи.

— Деякі українські експерти вважають, що Україна не висловлює чіткої позиції щодо сирійської кризи, і радять, щоб Київ, висловлюючи свою позицію, керувався принципами, а не інтересами. Що ви скажете на це?

— Якщо говорити про позицію України, то ми сприймаємо ескалацію збройного конфлікту із занепокоєнням, оскільки це вже призвело до загибелі понад 80 тис. осіб, тим часом як кількість сирійських біженців перевищила 1 млн осіб.

За нашими оцінками, в Сирії на сьогодні залишається приблизно 500 громадян України. Цього року ми вже вивезли 82 громадянина України і 4 іноземних громадянина. Торік ми вивезли 499 громадян України і 44 іноземних. Оскільки там залишаються наші громадяни, то і в країні є наше посольство. В Україні залишається посол Сирії.

Україна вкрай стурбована загрозою перенесення внутрішнього конфлікту в Сирії на сусідні країни, насамперед Ліван та Йорданію, де наша держава має значні економічні інтереси й численну українську громаду.

Виходячи з того, що Башар Асад і сирійське керівництво все-таки підпало під міжнародні санкції, у нас немає безпосередніх зв’язків з нинішнім сирійським керівництвом. Ми не обмінюємось делегаціями, у нас зараз немає авіаційного сполучення Київ — Дамаск і заморожено переговорний процес щодо укладання двосторонньої угоди про вільну торгівлю.

— Ми не постачаємо зброї Сирії...

— Ні. І на жаль, у нас послабшала й торгівля із Сирією. За перший квартал цього року порівняно з аналогічним періодом минулого року наш експорт знизився на 12 відсотків, а імпорт — на 23 відсотки.

— А що ми постачаємо в Сирію?

— Як правило, насамперед це продукти харчування. Сьогодні це найпотрібніше сирійцям.

— А що ми імпортуємо із Сирії?

— У нас вкрай незначний імпорт. За три місяці ми закупили в Сирії різних продуктів лише на 396 тис. доларів.

— Якщо підсумувати процеси в Африці й на Близькому Сході, зокрема арабську весну, то як це вплинуло на співпрацю Україні з країнами цього регіону, чи відкрилися нові перспективи для співпраці?

— Ситуація, можна сказати, двояка. Я був послом у Лівії. Нещодавно я перебував у цій країні з візитом і зустрічався з прем’єр-міністром, міністром закордонних справ. Ситуація там зараз не найкраща. Але якщо взяти дані про співробітництво між Україною та Лівією, то вони у нас зараз кращі, ніж були до революції. З іншого боку, у нас з’явилися проблеми з нашими громадянами. Вони там не зробили нічого такого, щоб їх засудити на 10 років ув’язнення. Тому ми за них боремося. Але Лівія, а також Туніс з Йорданією — це радше виняток. Якщо взяти і Єгипет, і Сирію, і Ліван, і ОАЕ, і деякі інші країни, то майже з усіма ними у нас знизився обсяг товарообігу.

— Ви досить довго працюєте з країнами цього регіону, тож чи не можете сказати після подій арабської весни, яку демократію вони беруть за зразок: західну, російську, еміратську чи, можливо, турецьку?

— Вони будують щось своє — таку демократію, яка базується на мусульманських традиціях. Вони мають побудувати щось таке своє. Не може у них бути такої демократії, як у США чи Росії. Для них пріоритет — мусульманські традиції та демократія. Що з цього вийде, ми побачимо через декілька років.

— А що можна зараз сказати про вплив Туреччини на країни цього регіону?

— Принаймні, ми бачимо, що Туреччина намагається стати одним із регіональних лідерів і робить усе для того, щоб бути впливовою державою в цьому регіоні.