Глобальне «роззброєння»
У звіті йдеться про те, що обсяги продажу зброї з року в рік падають. Американські аналітики, зокрема, підрахували, що торік обсяг продажу військової техніки країнам, що розвиваються, досяг свого критичного мінімуму, починаючи з 1994 року. Не краще виглядають справи і з продажем озброєнь в цілому — цей показник найнижчий за останні чотири роки. Так, торік загальна сума контрактів із продажу зброї склала $26,4 млрд. Це на $13,6 млрд. менше, ніж у позаминулому році. Обсяги продажів американських звичайних озброєнь знизилася за рік на $6,8 млрд, у Росії зниження склало $2,6 млрд. Про Україну в звіті згадується досить побіжно. Його укладачі зосередили в основному увагу на Сполучених Штатах та Росії. Решта країн-експортерів фігурує здебільшого під фразою «інші європейські держави». При цьому левова частка обсягів продажу зброї випадає на Велику Британію, Францію, Німеччину та Італію. Україна — ніби на задвірках. Утім, головне не те, що американські аналітики обділили своєю увагою українських експортерів зброї, а, здається, безповоротна тенденція до зменшення попиту на зброю взагалі. Експерти в звіті пояснили це економічною кризою, яка охопила деякі країни азійського регіону ще в кінці 90-их років, а також коливанням світових цін на сиру нафту, яке відбувається останнім часом. Як наслідок, чимало країн зробили ставку не на закупівлю нової військової техніки, а на модернізацію існуючої. Найбільшим покупцем зброї в минулому році серед країн, що розвиваються, експерти назвали Ізраїль. Пояснюють це не стільки кровопролитним близькосхідним конфліктом, який розгорівся з новою силою за останні два роки, скільки старими контрактами, які були підписанi набагато раніше.
Вашингтонські аналітики прогнозують, що Росії та США невдовзі доведеться конкурувати за ринки зброї Близького Сходу, Азії та Латинської Америки. Укладачі доповіді звертають увагу, що деякі країни з цих регіонів змогли дещо підняти свої економіки, а тому в найближчому майбутньому можна передбачити нові контракти на закупівлю озброєнь. Деякі сумніви, щоправда, можуть виникнути стосовно Латинської Америки — потенційна купівельна спроможність країн цього регіону прямо залежатиме від того, як вони впораються з прогнозованою масштабною економічною кризою. Країни Перської затоки могли б демонструвати певний ажіотаж у питаннях свого озброєння у зв’язку з можливою атакою США по Іраку, однак поки що в цьому регіоні запанувало затишшя. Можливо, рiч у тому, що після «війни в пустелі» проти Іраку на початку 90-х їхні арсенали настільки насичені дорогою зброєю, що зараз жодної необхідності продовжувати таку ж практику далеко не бідні країни не бачать. При цьому варто зазначити, країни, які розташовані поблизу Перської затоки, лишаються одними з основних покупців зброї у світі. Лідируючі позиції в цьому плані займають Об’єднані Арабські Емірати, які за останні сім років придбали військової техніки на $16 млрд.
Американські експерти дуже багато уваги приділили особливо близьким відносинам Росії з Іраном та Іраком. Проти Багдада досі діють санкції Ради Безпеки ООН. У звіті детально висвітлюються плани Москви щодо посилення військової співпраці з Тегераном, який називається «одним із найбільших покупців російського озброєння на початку 90-х років». «Москва, — мовиться у звіті, — провела серію переговорів з іранською стороною. Дуже можливо, що Іран в недалекому майбутньому закупить у Росії велику партію звичайних озброєнь. Загальна сума може становити мільярди доларів». Зрозуміло, що така співпраця Вашингтон мало радує. Не тільки тому, що вони програватимуть у збуванні своєї техніки малорозвинутим країнам, але й тому, що Білий дім просто дратуватиме неслухняність Кремля. Джордж Буш ще на початку року заявив, що Іран, Ірак та Північна Корея — ті країни, які утворюють «вісь зла» і сприяють поширенню в світі тероризму.
Поки що Москва демонстративно заявляє про продовження контракту з Тегераном на будівництво в Ірані атомних реакторів. Вашингтон грізно покритикував Росію за таку необачність (адже іранці можуть розгадати секрети виготовлення ядерної зброї). Зрозумілі переживання США з приводу можливого зняття санкцій проти Іраку. Росію в Багдаді, вочевидь, прийматимуть більш охоче, ніж Вашингтон.
Чи не вилетить із часом Україна з десятки найбільших експортерів зброї? Не виключено. Хоча ще торік в Києві дуже ображалися, коли Стокгольмський міжнародний інститут дослідження миру (СІПРІ) зафіксував зниження обсягів продажу української зброї за кордон. Фахівці твердили, що шведські експерти не врахували кількох контрактів, які не афішувалися через мас- медіа. Цього разу йдеться про бачення ситуації американцями. Згаданий конгресовий звіт хоч і готувався незалежними спеціалістами, проте базувався на даних, отриманих від американського уряду.
