Грузія на трьох

Однією з найважливіших зустрічей, які Володимир Путін проведе у Києві в рамках неформального саміту СНД, стануть його переговори з Едуардом Шеварднадзе. До останнього моменту було невідомо, чи зустрінуться президенти, про їхню бесіду довго домовлялися в Москві спікер грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе та глава адміністрації президента Росії Олександр Волошин. Тим часом напередодні президент Сполучених Штатів направив листа своєму грузинському колезі. У цьому листі Джордж Буш вважав за необхідне підтримати ідею про тристороннє російсько-грузинсько-американське співробітництво в галузі безпеки. Незважаючи на дипломатичний еківок у бік Володимира Путіна, Буш зазначає, що основи такого співробітництва закладені під час останньої зустрічі російського та грузинського президентів у Кишиневі — сам лист не залишає сумнівів, що сама Росія, в регіоні — принаймні, на думку американців — не справляється. «Позитивні зрушення можуть створити плідний грунт для тристороннього співробітництва і з інших питань, зокрема вирішення проблеми Абхазії», — зазначає Буш, чітко окреслюючи кількість сторін, які повинні брати участь у вирішенні абхазької проблеми.

У Росії, зрозуміло, до такої тональності американського висловлювання можуть поставитися роздратовано: з чого б це Вашингтону прагнути активно брати участь у врегулюванні проблем у регіоні, безпосередньо прилеглому до російських кордонів? Але керівники Росії неодноразово апелювали до міжнародного співтовариства, намагаючись звернути його увагу на ситуацію в Панкісі, звинувачуючи Грузію у підтримці міжнародного тероризму та порівнюючи Едуарда Шеварднадзе мало не з бен Ладеном. Можна вважати, що міжнародне співтовариство почуло російські заклики — принаймні активна його частина в особі Сполучених Штатів. І заявило про готовність брати участь у врегулюванні проблем — причому не тільки панкіських, але й абхазьких. Чом би й ні? Адже Едуард Шеварднадзе завжди домагався саме цього, звинувачуючи російських миротворців у «подвійному стандарті» — не вибираючи засобів у боротьбі з сепаратизмом у Чечні, вони всі так само не вибирають засобів у підтримці сепаратизму в Абхазії. Можливо, Шеварднадзе помиляється? Ось це і потрібно з’ясувати під час тристоронніх консультацій. Або врегулювати всі проблеми, не чекаючи появи американців, поки що стурбованих Багдадом, а не Сухумі. Але, перефразовуючи одного відомого грузина, Саддами Хусейни приходять та йдуть, а грузинський народ залишається. І щоб знайти взаєморозуміння з його лідерами, у Володимира Путіна не так уже й багато часу…