Грузiя: війна і мир

8 серпня в Грузії широко відзначили 9-ту річницю російсько-грузинської війни 2008 року. Нагадаємо, в результаті серпневої війни 2008 року загинули 408 громадян Грузії, з них: 170 військовослужбовців, 14 співробітників МВС, 228 цивільних осіб. Кількість поранених і потерпілих становила 2232. Серед них 1045 військовослужбовців. У результаті війни до 30 тис. осіб додалися до армії біженців, яких на даний момент у Грузії 263 598. Росія, як і раніше, не виконує жодного із зобов’язань, узятих у рамках міжнародної угоди про припинення вогню від 12 серпня 2008 року.

На згадку про полеглих за незалежність і єдність Грузії на будівлях парламенту в Тбілісі і Кутаїсі одночасно було приспущено державні прапори. Прем’єр-міністр Грузії Георгій Квірікашвілі разом із членами уряду на братському кладовищі Мухатгверді вшанували пам’ять бійців, загиблих у російсько-грузинській війні 2008 року.

«8 серпня — важкий день у новітній історії Грузії. Я хочу схилитися перед усіма героями, хто не пошкодував життя за свою батьківщину. У серці кожного грузина горить свічка на згадку про них», — заявив Квірікашвілі.

На знак протесту проти російської окупації і дій Росії на окупованих територіях Грузії на ділянці Карапіла — Хурвалеті центральної автомагістралі учасники акції вишикувалися в живий ланцюг за 400 метрів від російської окупаційної армії.

Протест проти окупації грузинських земель відбувся вчора вдев’яте у Вільнюсі, в сквері навпроти посольства Росії. Традиційно його організовує член фракції Союзу Християнських демократів Литви Мантас Адоменас, який 2013 року був нагороджений у Грузії президентським орденом «Сяйво» за внесок у захист свободи Грузії та її територіальної цілісності.

Адоменас виступив з ініціативою визнати день 8 серпня Днем Чорної квітки на згадку про всі країни, які страждають від утисків кремлівського режиму: Грузія, Україна, Молдова. За словами Адоменаса, 8 серпня має стати Днем боротьби за свободу і державність поневолених Росією країн. «Ми повинні докласти максимум зусиль для того, щоб не забули про російську агресію в Грузії 2008 року», — відзначив він.

До речі, напередодні міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс написав на своїй сторінці у Twitter: «Дев’ять років після умисної російської війни проти Грузії. Шкода, що уроки досі не засвоєні».

«НА ЖОДЕН ЗЛОЧИН РОСІЇ НЕ МОЖНА В ЖОДНОМУ РАЗІ ЗАКРИВАТИ ОЧІ»

На момент підготовки номера від української влади прокоментував 9-ту річницю російсько-грузинської війни лише міністр закордонних справ України Павло Клімкін. «9 років тому Росія вторглася в Грузію, і їй це зійшло з рук. Потім вони пішли за Україною. Час зупинити російську агресію і відновити грузинський і український суверенітет», — написав він учора на своії сторінці у Facebook.

Оцінку цих подій і ролі української влади в цей період дав на своїй сторінці у Facebook народний депутат Дмитро Тимчук: «Україна тоді проковтнула путінську авантюру проти Грузії та свою, нав’язану Москвою роль у цій війні, ЧФ РФ залишився в Криму. І незабаром уже сама Україна стала жертвою, — за іронією долі, не без того ж ЧФ. Історія не знає умовного способу. Але є урок: на жоден злочин Росії не можна в жодному разі закривати очі, де б він не стався. Якщо хтось у світі думає, що нинішні українські події далеко і на путінські бузувірства з Кримом і на Донбасі можна закрити очі — скоро розкається. Яскравий і кривавий приклад того, на жаль, — сама Україна».

«День» звернувся до грузинського політолога Давида БЕРІТАШВІЛІ з проханням розповісти, як нині в Грузії ставляться до подій дев’ятирічної давнини, які уроки засвоїли грузини з цієї серпневої війни, яку роль при цьому відіграло ненадання Грузії та Україні Плану дій із членства в НАТО на квітневому саміті НАТО в Бухаресті 2008 року.

«АМЕРИКАНЦІ КОНСОЛІДУВАЛИСЯ В ДУМЦІ, ЩО ПУТІНУ ПОТРІБНО ДАТИ УРОК»

— Цей день важливий для світової історії. Тому що вперше сталося торпедування всіх міжнародних актів, які існували на той момент. Того ж договору про відновлення дипломатичних відносин із Росією. Інакше кажучи, це була подія світового порядку.

З другого боку, результат цієї російської агресії — декілька сотень жертв: солдатів і мирних жителів. У нас згоріло близько шести тисяч будинків. Крім того, росіяни вигнали жителів Південної Осетії грузинського походження. Все це відбувалося на тлі зламу світового порядку і потім повторилося вже в Україні. Напевно, ще знайдуться охочі, які наслідуватимуть путінську Росію.

У нас було чверть мільйона біженців, і після війни в серпні 2008 року додалося ще кілька десятків тисяч. Звичайно, країна не може нормально розвиватися, коли перервано комунікації, коли стільки бездомних. Усе це велике навантаження, яке гальмує розвиток. У нас побудовані цілі селища для біженців, яких потрібно забезпечити роботою і навчанням.

— Чи засвоєні в Грузії уроки війни в серпні 2008 року?

— Мені здається, що досвід Грузії знадобився у випадку України. Коли відбулася незаконна анексія Криму і російська агресія на сході України, то всі почали згадувати, що це сталося не вперше, а ще 2008 року в Грузії відбувався незаконний перетин кордону збройними силами РФ, захоплення території тощо.

Якщо говорити про уроки для Грузії, то перший із них був у Радянському Союзі 9 квітня 1989 року, коли на площі під час мітингу було вбито близько 20 осіб, здебільшого жінки. Але грузини якось цього не усвідомили, натомість балтійці засвоїли з цього урок.

У грузин чомусь не виходить утримати результат. Адже не менш важливо його утримати, ніж спочатку вийти на цей рівень. Зрозуміло, йдеться про демократію і свободу слова, європейські цінності. Мені здається, що цим дещо страждають і в Україні.

— Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс висловив на своїй сторінці у Twitter жаль, що Заходом досі не засвоєні уроки умисної російської війни проти Грузії. А що ви думаєте з цього приводу?

— Захід ніколи не був налаштований так категорично щодо кремлівських мешканців. Нові санкції США конкретно б’ють по їхніх кишенях, поїздках, зв’язках. Інакше кажучи, Захід засвоює уроки, але, як завжди, робить це повільно. Водночас мені здається, що нині Захід відступати не буде.

— Як ви вважаєте, надання Плану дій щодо членства в НАТО Україні і Грузії на Бухарестському саміті могло стримати напад Росії?

— Важко сказати. Проте рішення цього саміту, в резолюції якого було записано, що в майбутньому Україна і Грузія стануть членами НАТО, розсердило Росію. І вона вирішила вдарити по Грузії. І після нападу Росії Захід не був налаштований демонструвати жорсткість. Там вважали, що це пропагандистська кампанія, і Саакашвілі — це псих. Навіщо захищати такого «поганого хлопчика», який ув’язнює, як вони вважали, безневинних хабарників. І коли на нас напали, підтримка прийшла зі Східної Європи. До нас приїхали Віктор Ющенко, Лех Качиньський, президенти і прем’єр-міністри країн Балтії. А тодішній президент Ніколя Саркозі, який перебував на той момент у Тбілісі, ховався від народу, щоб ніхто не подумав, що він разом із названими вище лідерами країн Східної Європи і виступає проти нападу Росії на Грузію. Зараз усе стає очевидним. Усі розуміють, що Росія хоче розвиватися шляхом силового захоплення територій або «відновлення» імперії, наскільки їй це вдається.