Iндульгенція для президента

Венесуельському президенту Уго Чавесу не звикати до спроб припинити його керівництво країною. Минулими вихідними венесуельці вирішували, чи має він i надалі обіймати найвищу посаду.

За попередніми результатами референдуму Уго Чавес залишається президентом Венесуели. Майже 60% населення висловили довіру чинному керівнику держави і не підтримали ініціативи опозиційних лідерів про дострокове припинення його повноважень. Незважаючи на активність населення та доволі переконливі цифри, що засвідчили позитивне ставлення до чинного президента, лідер опозиції Хайді Дейч уже заявив про безсумнівну несправедливість результатів референдуму, назвавши їх «придушенням більшості». Утім, за проведенням референдуму стежила група міжнародних спостерігачів на чолі з колишнім президентом США Джиммі Картером та генеральним секретарем Організації американських держав Сесаром Гавіріа, які не помітили особливих порушень під час голосування і висловили сподівання, що опозиційне незадоволення результатами референдуму не переросте у вуличну боротьбу. Схоже не те, що опозиційному альянсу таки доведеться змиритися з тим, що Чавес іще два роки залишатиметься керманичем Венесуели.

Ставлення до одіозної фігури Чавеса розкололо Венесуелу на два табори. Усі шість років правління його опонентами є вищий та середній класи населення, а також майже всі венесуельські ЗМІ. Не в останню чергу така антипатія зумовлена тим, що до 1998 року протягом тривалого часу влада у Венесуелі належала білим представникам вищого прошарку, саме вони контролювали нафтовидобувну промисловість країни. І коли на президентських виборах за Чавеса проголосували 56% населення, правляча еліта була шокована — при владі опинився провінціал з індіансько-африканським корінням. Однак бідна, значно чисельніша частина населення країни симпатизує Чавесу. Він, усвідомлюючи значення цієї симпатії, приділяє робітникам значної уваги — з початку цього року Чавес подвоїв асигнування на освіту, охорону здоров’я та інші соціальні потреби населення. Окрім того, щонеділі у п’ятигодинному прямому телеефірі виходить його шоу «Алло, президент», в якому Чавес виступає в різноманітних ролях — від наставника-політика до бейсбольного фаната. Мільйони його симпатиків невідривно стежать за цими передачами. Однак усі вони — прихильники виключно особи Чавеса, але не його політики, і це — його вразливе місце.

У свою чергу опозиція є штучним об’єднанням правих та лівих партій, військових, профспілок та бізнес-груп. Їхній головний консолідуючий фактор — несприйняття Чавеса. У березні цього року опозиційний альянс організував масові демонстрації в Каракасі, вимагаючи проведення референдуму про припинення повноважень президента. Опозиційні лідери стверджували, що зібрали більше трьох мільйонів підписів замість необхідних 2,5 млн. Однак рада виборців визнала недійсними більше половини підписів, і референдуму не відбулося. Наприкінці травня опозиція провела збір підписів повторно, і Чавес таки погодився піти на референдум, аби населення самостійно дало оцінку його правлінню. Сьогодні можна твердити, що вона виявилася позитивною. Проте чи виявиться спокійним подальше його перебування при владі, не береться сказати ніхто. Мало хто піддає сумнівам той факт, що опозиція не припинить своїх зусиль із повалення президента Чавеса...