Iванішвілі запрошує Саакашвілі на розмову...

Останніми днями у Грузії загострилося протистояння між президентом Михаїлом Саакашвілі і прем’єр-міністром Бідзіною Іванішвілі. Між опозиційним «Єдиним національним рухом» і правлячою партією «Грузинська мрія». Зокрема, невідомі особи зірвали виступ президента у Національній бібліотеці. Не дали йому слова і в парламенті. І лише з третьої спроби Саакашвілі, якому довелося виступити в стінах своєї резиденції, розповів «Про стан справ у країні».

Багато експертів вважають, що останні події у Грузії дедалі більше нагадують посилення політичної ізоляції Саакашвілі з боку влади. Зокрема, оглядач радіо «Коммерсантъ-fМ» Костянтин Еґґерт в одній зі своїх передач зазначив, що «прибрати президента Грузії можна буде або через процедуру імпічменту, або дочекавшись, коли наступного року він офіційно залишить свій пост. Парламентська комісія з розслідування того, що тепер майже офіційно називається «злочинами режиму Саакашвілі», ось-ось запрацює». Отже, на думку журналіста, Іванішвілі «спочатку хоче принести Володимиру Путіну голову Михаїла Саакашвілі, звісно, у суто в метафоричному розуміння. В обмін він сподівається отримати щось від Москви».

Своє занепокоєння подіями в Грузії висловили і в Європі. Верховний представник ЄС у справах закордонних справ і безпеки Кетрін Ештон та єврокомісар з питань розширення і сусідської політики Штефан Фюле явно стурбовані суперечностями між прем’єром і президентом, і, зокрема, зривом нещодавнього виступу Саакашвілі. «ЄС вважає, що для майбутнього грузинської демократії дуже важливо, аби до всіх політичних сторін та інституцій ставилися з однаковою повагою, як це відповідає нашим загальним європейським цінностям», — йдеться в заяві.

Тим часом Бідзіна Іванішвілі в поширеній учора заяві запевнив, що готовий до діалогу з Саакашвілі, і водночас звинуватив його в «черговому тиражуванні брехні». Дивне запрошення до діалогу.

«День» попросив двох експертів відповісти на три запитання.

1. Про що свідчать останні події у протистоянні між прем’єром і президентом? Чи не є це підтвердженням прогнозів, що Іванішвілі намагається «здати» голову Саакашвілі» в обмін на певні преференції з боку Москви?

2. Чи здатен Іванішвілі відреагувати на європейську критику і піти на компроміс з опозицією?

3. Міністр МВС Грузії Іраклій Гарібашвілі заявив, що уряд поквапився з амністією. Як би ви це прокоментували?

«ВІД ЦЬОГО ПРОТИСТОЯННЯ МИ МАЄМО ОТЯМИТИСЯ»

Лаша ТУГУШІ, головний редактор газети «Резонанси»:

1. Це дуже неприємний випадок із застосуванням сили. Демонстранти зірвали захід, на якому мав виступити Саакашвілі. Зараз тривають переговори про зустрічі між головою парламенту і президентом. Вони мають обговорити питання, що стосуються змін у конституції, через що відбулися ці хвилювання в Тбілісі. Зокрема, йдеться про поправки, згідно з якими якщо президент розпускає парламент, то новий уряд не може розпочати роботу без згоди старого. У цьому питанні, я сподіваюся, буде консенсус. Є також пропозиція щодо внесення преамбули до нашого прозахідного курсу, щоб це було закріплено в нашій конституції і щоб не було жодних інсинуацій чи непорозумінь.

2. Дуже цікаве запитання. Ми розуміємо занепокоєння наших партнерів у Брюсселі і у Вашингтоні. Усі наші друзі з тривогою сприймають всілякі ексцеси, що відбуваються в Грузії. Після того зіткнення і президент, і голова парламенту, і прем’єр, і депутати, і громадські діячі — незадоволені тим, що сталося. Усі розуміють, що нам потрібен нормальний політичний процес. Уже звучать заяви, що вони готові обговорювати конкретні питання. Це ті можливості, які допомагають налагодити політичний процес. На це сподівається і грузинське суспільство.

Зараз дуже важливо вміти домовлятися. Це протистояння має нас привести до тями. Грузія — це не лише прем’єр-міністр і президент. Окрім політиків, є ще народ і суспільство. Сподіваюся, цей чинник — стабілізуючий і все йтиме в демократичному руслі. Сьогодні це не найголовніше питання — подобається президент прем’єрові чи ні? Головне — це розвиток країни. Гадаю, вони повинні це розуміти.

3. Це спірне рішення, і ніхто не заперечує, що воно було дуже складним. Випустити кілька тисяч в’язнів так швидко — може створити складнощі для громадян. Але це була особлива ситуація — треба було ухвалювати рішення, оскільки про це ми роками говорили. Зокрема, у в’язницях Грузії була надмірна кількість в’язнів. Серед них багато потрапило туди і за дуже спірними рішеннями. Щодо самої суті амністії, навіть президент погодився з цим, але виступив проти певної частини ув’язнених.

«ГРУЗИНСЬКА ГРОМАДСЬКІСТЬ МАЄ ЗРОБИТИ ПЕВНІ ВИСНОВКИ, ЩОБ ЦЯ СИТУАЦІЯ ВИЙШЛА З ГЛУХОГО КУТА»

Ніка ЧИТАДЗЕ, політолог, Тбілісі:

1. Сьогоднішня правляча партія всіляко прагне дискредитувати президента і його «Єдиний національний рух», який є основною опозиційною партією в Грузії на цей час. Відповідно, всілякими методами, які не входять ні в рамки конституції Грузії, ні в рамки законодавства, демократії, морального та етичного кодексу; вони прагнуть чинити тиск на президента. Метою також є і те, щоб показати громадськості, як народ не любить свого президента і як під час його дев’ятирічного правління він втомився від Саакашвілі і хоче, аби він пішов. А в цей час там стояли екстремістські елементи, здебільшого — так звані політв’язні, яких було звільнено. Хоча, звичайно, вони ніякі не політв’язні. Ми знаємо, що таким був Нельсон Мандела, чи Вацлав Гавел чи Лех Валенса, Андрій Сахаров. А там, під стінами Національної бібліотеки, були саме екстремістські елементи. Якщо хтось із правлячої партії намагається говорити, що там стояла громадськість, яка вигукувала «Саакашвілі, геть!», то вони ображають грузинську громадськість і населення передусім.

Можливо, метою Іванішвілі було показати Москві, як він старається чинити тиск на Грузію. Цілком імовірно, що деякі з тих, хто був під бібліотекою, грають у гру Росії. Тому що, коли Європейський Союз і НАТО спостерігають за тим, як ці люди застосовують фізичну силу проти депутатів Грузії і не лише проти них, а й проти звичайних громадян, і коли поліція наче «розбороняє» їх — це свідчить про те, що у нас велика проблема з демократією з приходом нової влади. Гадаю, грузинська громадськість має зробити певні висновки, аби ця ситуація вийшла з глухого кута.

2. Іванішвілі поширив заяву, в якій ідеться, що він хоче вести переговори з президентом. Хоча сьогодні (учора, 11 лютого. — Ред.) він відмовився публічно зустрітися з Саакашвілі. Але можливо, з ним зустрінеться голова парламенту. Вони повинні будуть обговорити питання, пов’язані з конституційними поправками, а також питання щодо зовнішньополітичних пріоритетів. Можливо, він і робить певні заяви, але, з другого боку, він звинувачує президента Саакашвілі і його команду. Це свідчить про те, що в його оточенні є і радикальні сили, і більш-менш ліберальні. Він слухає і тих, і інших, прагнучи балансувати між ними. Інакше прем’єр просто занапастить державу тією бездіяльністю чи діями, які він чинить.

3. Я поділяю цю думку. Ми знаємо, хто такі політв’язні і в’язні сумління. Існує конвенція, в якій ідеться про це. Існують стандарти ООН, Amnesty International, згідно з якими політв’язнем може бути людина, на яку чиниться тиск через її політичні переконання і яка ніколи не вдається до якихось насильницьких методів. Це ті люди, які сиділи, здебільшого вдавалися до насильства й раніше. Або вони працювали на відповідні спецслужби Російської Федерації, яка окупувала частину території Грузії.