Казахстан: шлях до незалежності

Казахстан уперше за багато сторіч отримав можливість провести самостійну зовнішню і внутрішню політику, реалізувати весь потенціал свого народу. Так здійснилася заповітна мрія наших предків.

Нові історичні реалії, що склалися в республіці, і кризова соціально-економічна ситуація вимагали від керівництва країни проявити чималу волю і силу духу. В 1993 році в своїй праці «Ідейна консолідація суспільства — як умова прогресу Казахстану» Президент Н.А.Назарбаєв писав: «...крім конкретних завдань є і глобальна мета, не досягнувши якої, ми не зможемо успішно просуватися шляхом реформування суспільства. Йдеться про досягнення реальної незалежності республіки». Глава держави сформулював стратегічне завдання казахстанської дипломатії — формування і підтримка сприятливих зовнішніх умов для поступального розвитку країни на основі політичних і економічних реформ. При цьому основним пріоритетом зовнішньополітичних зусиль було зміцнення національної безпеки країни.

Прийняття 23 січня 1993 року Верховною Радою першої Конституції Республіки Казахстан стало реалізацією і правовим закріпленням основоположних ідей і стратегічних цілей суверенної держави. В нових історичних умовах перша Конституція виявилася незавершеною, що призвело до суперечок і нестабільності влади.

Новий етап у формуванні казахстанської державності почався з моменту прийняття на референдумі 30 серпня 1995 року Конституції Казахстану. В ній наголошено, що «Республіка Казахстан затверджує себе демократичною, світською, правовою і соціальною державою, вищими цінностями якої є людина, її життя, права і свободи». Державна влада в Республіці Казахстан поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки, які взаємодіють між собою з використанням системи стримувань і противаг. Президент є главою держави, її вищою посадовою особою, яка визначає основні напрями внутрішньої і зовнішньої політики країни. Вперше в історії Казахстану було встановлено постійно діючий двопалатний парламент. У 1999 році понад 87% населення країни знову обрали Н.А.Назарбаєва главою держави.

В економічній сфері зусилля казахстанського керівництва були направлені на побудову якісно нової для країни сучасної системи ринкових відносин та розвиток могутнього приватного сектора. Основою стала широкомасштабна приватизація, проведення глибоких структурних реформ. За ці роки завершено формування інституційних, правових і нормативних основ сучасної економіки, створено національні фінансові інститути, стійка дворівнева банківська система. В промисловості приватизовано велику частину державної власності і сьогодні понад 80% суб’єктів господарювання — приватної форми, які випускають більше 75% ВВП. Зміцнилася ринкова психологія у більшості населення.

З 1999 року в Казахстані почався перехід від політики макростабілізації до політики економічного зростання. В 1999 році зростання ВВП у Казахстані становило 2,7%. У 2000 — 2001 рр., за оцінками експертів, зростання ВВП становило 23 — 24%. Обсяг промислового виробництва в 1999 році виріс на 2,7%, у 2000 році на 14,6%, за 10 місяців поточного року — на 13,5%. Динаміка зростання виробництва в сільському господарстві за 10 місяців поточного року становить 13,6%. Зовнішньоторгівельний оборот за 9 місяців поточного року становив $11,3 млрд. і виріс на 14,1%. Золотовалютні резерви і кошти національного фонду становлять $4,5 млрд., в той час як обсяг зовнішнього боргу складає менше $3,5 млрд.

Середньомісячна заробітна плата в Казахстані складає близько $120, середній розмір пенсії $33,7 — це один із найвищих показників у СНД. Очікується, що за підсумками поточного року прибутки населення країни збільшаться на 20% порівняно з 2000 роком, пенсії і зарплати працівникам бюджетної сфери — на 25%. У нинішньому році держава провела акцію з легалізації грошей, внаслідок якої до банків надійшло близько півмільярда доларів, що знаходилися «в тіні». Крім того, в Казахстані було знижено ПДВ і соціальний податок.

За десять років незалежності в казахстанську економіку було залучено $20 млрд. загальних інвестицій, в тому числі — $12 млрд. — прямих інвестицій. У структурі прямих інвестицій на частку нафтового сектора припало близько 65%. За оцінками експертів, казахстанська економіка за роки незалежності отримала понад 80% усіх прямих інвестицій, які надійшли в Центральну Азію.

Сьогодні наша країна не має конфронтації ні з однією державою світу. Як євразійська держава, Казахстан у своїй зовнішній політиці пріоритетним вважає розвиток дружніх, рівноправних і взаємовигідних відносин із країнами і Сходу і Заходу.

Велике значення у зовнішньополітичній діяльності Казахстану мають відносини з Україною. За роки незалежності казахстансько-українське співробітництво вийшло на рівень партнерства й активної взаємодії. Створено ЗАТ «Казахойл — Україна», СП «Казукрагромаш», представництво Торгового дому «Україна — Казахстан» у Києві, ЗАТ «Казахінторг», Торгово-промисловий союз «Казахстан — Україна» в Астані та багато інших. У червні 2001 року було відкрито Почесне Консульство Республіки Казахстан в Автономній Республіці Крим.

Якщо зовнішньоторгівельний оборот між Казахстаном і Україною в 1999 році ВТО становив всього $200 млн., то в 2000 році — вже $489,6 млн. Обсяг взаємної торгівлі за 9 місяців поточного року перевищив $600 млн.

В ході візиту Президента Л.Кучми в Казахстан 26 — 28 вересня глави держав акцентували увагу на активізації роботи із створення спільних підприємств, фінансово-промислових груп у різних галузях економіки, зміцненні співпраці в нафтогазовій галузі, транспортній сфері, освоєнні космосу, військово-технічної галузі, сільгоспмашинобудуванні, гуманітарній сфері та інших галузях.

Сьогодні казахстанці гордо визнають, що Республіка Казахстан гідно пройшла величезний шлях становлення державності та відбулася як незалежна держава з ринковою економікою. Головним результатом минулих 10 років стало досягнення внутрішньополітичної стабільності та міжнаціональної згоди в Казахстані, де проживає більше 130 націй і народностей.