Кім Чен Ір на «Аврорі»
Кожний крок північнокорейського лідера по російській землі перетворюється на чудове політичне шоу — іміджмейкерів не потрібно! Коли днями російський міністр оборони Сергій Іванов водив на «Аврору» свого німецького колегу Рудольфа Шарпінга, в цьому не було нічого цікавого. Тому що Шарпінг відвідував просто російський корабель, а Кім Чен Ір — корабель революції. Якщо б ми і досі отримували б журнал «Корея сегодня», що він в соціалістичні часи покривався пилом у кіосках, ми обов’язково дізналися б, як в улюбленого керівника переповнилося емоціями його велике серце, коли він прийшов на корабель Жовтня. Адже Жовтень, як відомо, допоміг відбутися головній революції світу — революції ідей чучхе.
Володимир Путін намагається використати Кім Чен Іра не тільки як союзника у протистоянні імперіалістичним планам перегляду угоди з ПРО, але й як політика, на якого він може впливати, якому він може посередничати у важкому діалозі з Вашингтоном. Однак Кім Чен Іра не можливо використати. Його батько, великий вождь Кім Ір Сен, ще молодим і красивим сидів у президії урочистого засідання, присвяченого 70-й річниці з дня народження Йосипа Віссаріоновича Сталіна, їздив в поїзді до Мао Цзедуна і цьомався із Леонідом Іллічем і Костянтином Устиновичем. Кім Чен Ір — якщо не живий комунізм, так принаймні син живого комунізму. Його не можна залякати, він точно знає, що таке мета. Я не знаю, чи вивчив він усього Леніна, однак твори Кім Ір Сена і Кім Чен Іра він знає напам’ять. І тому легко змінює програму свого залізничного турне, обіцянки і домовленості. Він знає, що він робить. Він син порядних батьків.
Коли йому буде потрібно домовитись з імперіалістами — домовиться без допомоги вчорашніх товаришів по табору. Втім, Північна Корея у цьому таборі ніколи так і не була. Кім Ір Сен став котом, який гуляє сам по собі і лише іноді відвідує наради товаришів — коли встигає його поїзд. Кім Чен Ір також нікуди не поспішає. Його дочекаються. На відміну від батька, він ще не пам’ятник самому собі. І може дозволити широкий жест — скажімо, зустріти південнокорейського колегу в аеропорту. Боже мій! Кім Те Чхун так і не дізнається, чи знали інші північнокорейці, кого вони зустрічають. А, втім, навіщо їм?
Якщо б російські керівники читали журнал «Корея сегодня», вони б знали, що великий вождь і улюблений керівник не просто кудись їдуть — вони керують на місці. От і зараз, виходить, Кім Чен Ір на місці покерував «Авророю». Щастя ще, що це тепер не бойовий корабель, а просто музей. Якби і в звичайному житті Кім Чен Ір був би просто керівником музею Кім Ір Сена, а не верховним головнокомандуючим армією маленької монархії із великими амбіціями, всі почувалися б набагато безпечніше...
