Кнопка номер шість
Ще один опальний російський олігарх позбувся свого телеканалу: після Володимира Гусинського, який раніше був власником НТВ, канал ТВ-6 більше не належить Борису Березовському. Зараз небагато хто пам’ятає, що Березовський став власником каналу якраз в період, коли медіа-імперію Гусинського почали руйнувати, а Борис Єльцин готувався — як він пізніше скаже в розмові із Володимиром Путіним — «полювати на гусей». Тоді успіх Березовського сприймався як тотальний наступ влади на свободу слова. Тепер саме так сприймається його поразка...
Між тим іронія долі полягає в тому, що свобода ЗМІ в Росії стала заручницею міжкланових і внутрішньокланових ігор. Напередодні Нового року Єльцин у інтерв’ю Російському телебаченню висловлюється на підтримку ТВ-6 і — який дивний збіг обставин — Московський арбітраж скасовує рішення попередніх судів про ліквідацію компанії. Що відбувалося у наступні тижні, сказати важко, однак, згідно із рішенням Вищого арбітражного суду Росії про ліквідацію ТВ-6, Березовському не вдалося домовитися зi своїми давніми знайомими з «сім’ї» першого президента Росії... Щось там не вийшло...
Що далі? Влада в особі міністра преси Михайла Лєсіна вважає, що тепер журналістський колектив телекомпанії має взяти участь у конкурсі за місце під сонцем ефіру, ліквідована компанія також передає свої функції журналістському колективу. Отже, влада, яка так ретельно проти свободи слова, стала раптом її захисницею? Злякалася американського держдепартаменту?
Насправді все просто. Свобода слова в нинішніх російських умовах — це дійсно не точка зору журналістського колективу, а віддзеркалення інтересів одного з кланів. Чи дійсно власні політичні позиції колишніх журналістів і керівників НТВ, які працюють на ТВ-6, чимось відрізняються від позицій тих колишніх журналістів і керівників НТВ, які працюють на державному Російському телебаченні, або від тих, хто залишився на НТВ? Адже і ТВ-6, і ВДТРК, і НТВ керують керівники однієї і тієї ж компанії — НТВ часів Гусинського, лояльного Кремлю настільки, що саме ця компанія отримала повний обсяг ефіру на «метровій» четвертій кнопці після виборів 1996 року. Саме ця компанія послідовно викривала Березовського після кожної його сварки з Гусинським, пояснювала, що власник «першої кнопки» маніпулює громадською думкою у власних інтересах — і нічого, після передачі НТВ «Газпрому» частина принципових журналістів пішли робити принциповий канал навіть не на гроші — а насамперед під захист цього «маніпулятора»... Найважливішою є відповідь на останнє запитання: а що будуть робити журналісти останнього вільного каналу в Росії, коли залишаться без цього «маніпулятора»? Відповісти неважко: відсутність власної політичної позиції просто вимагає присутності «когось» за кулісами. Просто цей «хтось» буде на даний момент ближчий до реальної влади в Росії, ніж Борис Березовський. От і весь тобі журналістський колектив...
