Костянтин ГРИЩЕНКО: НАТО адекватно й гнучко реагує на геополітичні зміни в Європі
— 1 січня 1999 року має бути введено нову європейську валютну систему з єдиною грошовою одиницею — євро. Як це може позначитися на торговельно-економічних відносинах України з західноєвропейськими країнами?
— На першому етапі членами Єдиного економічного та валютного союзу (ЄВС) стали не всі 15, а лише 11 країн—членів Європейського Союзу, і специфіка процесу введення євро саме й полягає в тому, що на цьому етапі необхідно забезпечити процес співіснування валют не лише на світовому фінансовому ринку, а й у рамках самого ЄС. Процес становлення, а потім і функціонування ЄВС не може не позначитися й на розвитку торговельно-економічних відносин між Україною та країнами Центральної та Західної Європи. Це треба розуміти не тільки в контексті прямих відносин між Україною та ЄС, а ще й з огляду на те, що триває процес розширення ЄС на схід, зокрема, до Союзу приєднуються країни, які є безпосередніми сусідами й важливими економічними партнерами України.
Загалом же, у зв’язку з наміченим уведенням євро було б доцільно нагадати про необхідність вироблення нових механізмів валютно-фінансового регулювання на банківському та біржовому рівнях, оптимального співвідношення національної фінансово-економічної політики з фактом введення нових фінансових механізмів та інституцій у Європі тощо. Цей процес уже розпочався й має цілком об’єктивний характер.
— Попередній канцлер Німеччини Гельмут Коль заявив, що питання стосовно майбутнього Європейського економічного та валютного союзу — «це питання війни та миру в XXI сторіччі». Чи не є це перебільшенням? Завершення побудови цього союзу зачіпає якимось чином інтереси України?
— Заснування Європейського монетарного або ж валютного союзу є наступним кроком розвитку фінансово-економічної інфраструктури Європейського Союзу, до створення якого, до речі, доклав значних зусиль колишній канцлер Німеччини Гельмут Коль. Реалізація проекту створення валютного союзу сприятиме подальшому зміцненню економічної та соціальної інтеграції країн—членів ЄС, а це, в свою чергу, стане ще однією гарантією запобігання будь-яким міждержавним конфліктам на європейському континенті. Тож Коль, думаю, не перебільшив значення цього союзу.
Щодо України, то згадані процеси, безумовно, зачіпають її інтереси як суверенної держави, що проголосила одним із пріоритетів своєї зовнішньої політики інтеграцію до Європейського Союзу. Серед чинників, які так чи інакше вплинуть на ситуацію в Україні, можна назвати не лише можливість впровадження візового режиму Польщею та Угорщиною з Україною, а й створення Європейським Союзом нових мереж міжнародних розрахунків, що вимагатиме пристосування до них нашої банківської системи. Крім того, з переходом до єдиної валютної системи не виключається тимчасове послаблення фінансових позицій цілого ряду європейських корпорацій, що загрожує зменшенням притоку в Україну капіталу з країн ЄС.
— Чи є різниця в політиці ЄС і в політиці НАТО стосовно України?
— Головна відмінність полягає в підході до стратегічної лінії відносин з Україною. В НАТО стратегічна лінія визначена. Геополітична роль і місце України як важливого чинника безпеки й стабільності в Європі обумовлюють особливий характер її відносин з Альянсом, закріплених у Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО. Альянс проводить політику «відкритих дверей» стосовно всіх країн-партнерів, враховуючи й Україну, що дозволяє уникнути створення нових ліній поділу в Європі.
— Чи пам’ятають у НАТО, що Україна добровільно позбулася ядерної зброї? Чи не з’явилося в ядерних держав дещо зверхньо-поблажливе ставлення до нас як до країни, що своїм виходом з ядерного клубу сама занесла себе до списку країн третього світу?
— Добровільна відмова України від ядерної зброї є історичною подією, яка здобула високу оцінку в багатьох держав міжнародної спільноти. Цей безпрецедентний крок, повторений Білоруссю та Казахстаном, засвідчив готовність нашої держави до цивілізованого співіснування з іншими незалежними європейськими державами. Важко собі уявити, як складалися б відносини України не тільки з НАТО, а й з ЄС та іншими європейськими інституціями, якщо б у нас переважили ядерні амбіції, до того ж не підкріплені фінансовими й технічними можливостями. Тоді, напевно, й мови не було б про якісь особливі відносини з Альянсом, скоріше — про міжнародну ізоляцію та репутацію серйозного джерела небезпеки для стабільності на континенті.
— Останнім часом багато мовиться про те, що Північно-Атлантичний альянс трансформується. У який бік і що це може означати для нашої країни?
— Північно-Атлантичний альянс виявив неабияку здатність адекватно реагувати на ті геополітичні зміни, що відбуваються в Європі. Його трансформація триває. Суть цього процесу полягає в певному перерозподілі акцентів — з функції колективної оборони, хоч вона й залишиться актуальною, на нові завдання Альянсу як найефективнішої структури євроатлантичної безпеки: миротворчі операції, ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій цивільного характеру, пошуково-рятувальні операції. Цей процес має дві сторони — внутрішню й зовнішню. Зовнішня адаптація НАТО відбувається, зокрема, через поглиблення співробітництва з країнами-партнерами в рамках Ради євроатлантичного партнерства та програми «Партнерство заради миру», прийняття нових членів. Внутрішня адаптація полягає перш за все у реформі військової структури Альянсу в напрямку її скорочення та пристосування до нових завдань. Процес трансформації Альянсу знайде відображення в його новій cтратегічній концепції, що має бути схвалена на ювілейному саміті НАТО, який відбудеться в квітні наступного року у Вашингтоні.
Трансформація НАТО зміцнює стабільність і безпеку на європейському континенті та, відповідно, створює більш сприятливі зовнішні умови для розвитку нашої держави.
— Голова Верховної Ради Криму комуніст Леонід Грач перед недавнім візитом у Брюссель підтвердив свою позицію «проти розширення НАТО на схід». І заявив: «Якщо господарі, які запросили нас як гостей, захотіли почути про це у штаб-квартирі НАТО, то вони це почують». Справді почули? І як сприйняли його візит тут, у Брюсселі?
— У НАТО звикли до різних думок і поглядів, що є ознакою будь-якої демократичної організації. Цивілізована полеміка завжди залишає позитивні враження в наших партнерів у НАТО, адже дає можливість не лише почути думку твого однодумця або опонента, а й розширити коло знань про НАТО, зробити думку про цю організацію об’єктивнішою, неупередженішою.
Брюссель— Київ
ВІД РЕДАКЦІЇ
Із притаманною дипломатам тактовністю пан Посол не згадав, як брюссельською гостинністю скористалися деякі члени делегації. Прочитати про це можна у власному матеріалі «Дня» за 18 листопада ц. р. (№221).
№224 21.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
