Країна з невизначеним майбутнім

Якою буде Сербія, яку часто називають незагоєною раною на тілі Європи, наприкінці цього року? Судячи з подій, що розгортаються останнім часом навколо колишньої югославської республіки, цей рік може змінити її обличчя до непізнаваності як у прямому, так і в переносному смислі.

Почнемо з того, що під загрозою опинилася рожева мрія подальшої євроінтеграції Сербії. Однією з умов успішної співпраці з Євросоюзом є активне співробітництво сербської влади з Гаазьким військовим трибуналом. Раніше комісар з питань розширення ЄС Оллі Рен попередив Белград, що Європейський Союз може припинити переговори про вступ Сербії до ЄС, якщо генерал Младіч, обвинувачений у військових злочинах і розшукуваний трибуналом, не буде спійманий. Наступного тижня комісар має представити в Брюсселі спеціальну доповідь по співпраці Сербії з Гаазьким трибуналом. Головний прокурор трибуналу Карла Дель Понте вважає, що генерал-утікач «знаходиться в безпосередній близькості від сербської влади». Оливи у вогонь час від часу підливає колишній керівник Служби державної безпеки Сербії Горан Петрович, виступаючи в сербських ЗМІ з заявами про ведення переговорів між владою і генералом про умови його видачі трибуналу. Представники офіційного Белграда заперечують це. У вівторок сплив строк видачі трибуналу генерала Младіча, але прем’єр-міністр Сербії Воїслав Коштуніца звернувся з проханням до трибуналу перенести строк видачі генерала на 10 днів.

Змушує понервувати сербську владу і хисткість союзу з Чорногорією. Останнє об’єднання, яке залишилося після остаточного розпаду Югославії — напівфедеративний союз Сербії та Чорногорії, також має певні загрози щодо зникнення зі світової мапи. У 2003 році серби і чорногорці домовилися залишитися разом, але за умови, що через три роки кожна з них матиме можливість перевірити міцність цього союзу на референдумі. Першими скористатися цим правом виявляють бажання чорногорці. Прем’єр-міністр Чорногорії Міло Джуканович хотів би провести референдум про незалежність уже в квітні. «Державний союз між Сербією і Чорногорією не функціонує. Більше того, він не служить інтересам Чорногорії. Отже, час громадянам узяти відповідальність на себе», — так обґрунтував свою позицію М. Джуканович в інтерв’ю Бі-Бі-Сі. Наразі за даними різних соцопитувань його підтримує більшість населення республіки. У свою чергу серби, які становлять третину населення Чорногорії, погрожують бойкотувати референдум з надією, що не вистачить голосів, аби визнати його результати легітимними. Але зараз це не найбільший головний біль сербської влади. Якщо припустити, що розрив з Чорногорією відбудеться більш- менш безболісно, адже його не могли не передбачати, коли припускали можливість референдуму, то змиритися з відторгненням однієї зі своїх провінцій — Косово — серби ніяк не можуть. Головна причина їхньої незговірливості глибоко психологічна. Серби вважають Косово колискою своєї культури і її вихід iз обіймів Сербії означатиме для них незворотну втрату однієї з частинок своєї історії, кажуть історики. У разі здобуття Косово незалежності уряд Сербії пообіцяв оголосити її окупованою зоною. «Якщо Косово отримає незалежність, як ми будемо співпрацювати з тими, хто вкрав нашу землю? Косово треба буде оголосити окупованою землею», — вважає лідер Сербської радикальної партії Томіслав Ніколіч, який напередодні брав участь в консультаціях із вироблення позиції сербського уряду щодо можливої незалежності Косово.

У Відні днями завершився черговий раунд переговорів щодо статусу Косово між представниками сербської влади та косовських албанців. Нагадаємо, що з 1999 року сербська провінція Косово перейшла під управління Організації Об’єднаних Націй після того, як звідти під тиском натовських бомбардувань були виведені сербські війська. Міжнародна спільнота наполягає, що в основу вирішення статусу Косово має лягти принцип децентралізації влади. Як і очікувалося, жодної угоди поки що не було підписано. Утім, зазначають спостерігачі, той факт, що з переговорів не вийшла жодна зі сторін, уже є неабияким досягненням. Щодо статусу Косово переговірники займають прямо протилежні позиції і не бажають поступатися один одному. Косовські албанці наполягають на повній незалежності краю: мовляв, там проживає близько 90% албанців. Серби категорично проти такої ідеї. Свою позицію вони пояснюють побоюваннями за безпеку сербської меншини Косово, яка становить близько 5%, нагадуючи жорстокі виступи албанців проти сербів у 2004 році. Найбажанішим рішенням для сербської сторони було б надання краю автономії. Продовження переговорів заплановане на наступний місяць. Члени контактної групи з представників Великої Британії, Франції, Німеччини, Італії, Росії та США, які спостерігають за ходом переговорів, закликали не затягувати їх і завершити до кінця 2006 року.