«Кремль почав пошук виходу з пастки»

На початку вересня у західних мас-медіа почали з’являться докази присутності російських військових у Сирії. Про те, що Росія перекидає «зелених чоловічків» і техніку на Близький Схід заговорили і у США. Днями представник Пентагону Джефф Девіс заявив, що за останній тиждень зафіксовано стабільний приплив людей та обладнання на військово-повітряну базу РФ, яка розташована поблизу сирійського міста Латакія. За словами Девіса, росіяни модернізують та відбудовують місце своєї дислокації. До слова, Латакія — одне з небагатьох міст, в якому утримує владу сирійський президент Башар Асад.

У Пентагоні також заявили, що з супутника нарахували 200 морських піхотинців та 12 бронетранспортерів. Знімки з космосу потрапили і до журналістів. Низка провідних американських та британських видань публікують на своїх сайтах зображення російської бази в Сирії. До свіжих знімків американський журнал The Foreign Policy докладає й старіші, на яких не видно ремонтних робіт та новобудов. «До цих пір завжди поставало питання: наскільки інтенсивною була російська підтримка сирійського режиму протягом останніх чотирьох років. Чи є росіяни всередині бойових машин, які поставляє Москва? Аналітики, які отримують інформацію з відкритих джерел схиляються до ствердної відповіді, коли почули обривки російської мови між автоматними чергами», — пише видання.

Між тим, у Москві не заперечують наявність своїх військових у Сирії. Не приховують цього і самі росіяни, які масово викладають фото з Сирії в соцмережах. У Facebook виник навіть анекдот про російського солдата: «Мамо, не хвилюйся, я не в Донецьку. Я — в Дамаску»...

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров також не спростовує наявність своїх військових у Сирії. «Вони там знаходяться багато років. Їх присутність пов’язана з поставками озброєнь для сирійської армії, яка несе на собі основний тягар в протистоянні тероризму в особі ІД та інших екстремістських угрупувань», — цитує Лаврова «Інтерфакс».

Окрім цього, Росія ще й пропонує Заходу, зокрема США, свою допомогу у боротьбі з Ісламською державою. Про це, зокрема, заявив державний секретар Сполучених Штатів Джон Керрі. «Росіяни запропонували... провести військову розмову... щоб обговорити, що саме має бути зроблено для зниження будь-яких потенційних ризиків, які можуть виникнути», — наводить його слова Reuters. Водночас, він додав, що США і досі обдумують цю пропозицію, оскільки переговори з Москвою могли би запобігти подальшому непорозумінню.

Якщо Захід пристане на допомогу Москви у боротьбі з ісламістами, то очевидно, що Росія вимагатиме «плати». За словами старшого наукового співробітника Brookings Institution Лілії ШЕВЦОВОЇ, багато експертів розглядає путінську пропозицію Заходу про створення міжнародної коаліції «протидії екстремізму» як пропозиції угоди «Сирія в обмін на Україну».

«Гадаю, що кремлівські наміри ще більш амбіційні й Україна лише один з елементів путінської багатоходовки. Задача Кремля — вийти з ізоляції та повернути роль Держави — члена світового клубу. Держава не може знаходитися в ізоляції і Держава не може бути під санкціями. Чому так гостро стоїть для Кремля задача з повернення Державності? Тому, що інакше руйнується модель самодержавства, яка зараз підтримується за рахунок перетворення внутрішніх викликів в міжнародні», — розповідає «Дню» пані Лілія.

На її думку, Кремль намагається позбавитися санкцій, «які стали серйозним фактором поглиблення економічної кризи в Росії». «Тому Кремль висунув пропозицію Угоди (Путін сформулював ідею на саміті ОДКБ 15 вересня в Душанбе). Участь Росії в міжнародній коаліції, звісно, передбачає збереження України в орбіті впливу Росії. Але в якій формі? Очевидно, сам Кремль не має остаточної позиції по цьому питанню. Саму ідею буде ще раз висунуто на засіданні Генеральної Асамблеї в Нью-Йорку. Можливо, в більш витонченій формі. Зараз Путін випустив пробну кулю і чекає реакції Заходу. А що Захід? Він дещо розгубився», — говорить політолог.

Лілія Шевцова також вважає, що контакти Вашингтону з Москвою по Сирії «неминучі» і вони давно йдуть в «різних формах» — не тільки у вигляді контактів Керрі та Лаврова. «Чи погодиться Обама на угоду в тій формі, в якій запропонував її Кремль? Навряд чи. Однак пошук більш прийнятного для США діалогу з Москвою, безперечно, продовжиться. І вже чуються голоси, які закликають «врахувати позицію Москви». Так, одним з перших про це заговорив міністр закордонних справ Австрії — завжди готовий підтримати лінію accommodation (пристосування). Іншими словами, Кремль почав відчайдушний пошук виходу з пастки, в яку сам себе загнав. І, як зазвичай, Захід має реагувати на ініціативи Кремля, будучи нездатним до власних проривних ініціатив. На жаль... Проблема лідерства, проблема вектору, проблема єдності, проблема захисту своїх цінностей залишаються для ліберальних демократій викликами, на які вони не готові адекватно відповісти», — резюмувала Лілія Шевцова.

«День» також звернувся прокоментувати присутність російських військ у Сирії й завідувача відділу Історії країн Азії та Африки Інституту Всесвітньої історії НАН України В’ячеслава ШВЕДА:

— Завдання, які ставить перед собою Росія, набагато глибші ніж ті, про які говорять Путін і Лавров та інші російські високопосадовці. Російське керівництво вважає, що нині утворилися дуже сприятливі умови для швидкого відновлення колишньої могутності і впливу, які раніше мав Радянський союз.

Повернути цей вплив — ідея «фікс» для росіян. А враховуючи сьогоднішню ситуацію на Близькому Сході, головне завдання Путіна полягає в тому, щоб зробити свій внесок у загострення ситуації, поглиблення хаосу, ворожнечі і ненависті між сунітами та шиїтами, між ісламістами та світськими діячами, між опозицією та режимом Башара Асада. Росія також сподівається внести розкол і між головними геополітичними гравцями на Близькому Сході — як зовнішніми, так і внутрішніми.

«ПУТІН НАМАГАЄТЬСЯ ПРОЛОНГУВАТИ ІСНУВАННЯ СВОГО РЕЖИМУ»

— Росія хоче використати цей хаос, щоб подати себе як ледве не єдиного рятівника Близькосхідного регіону та всього світу і заявити, що лише Москва може очолити процес нормалізації цієї ситуації, врятувати людство від загрози Ісламської держави, тероризму та міграційної хвилі, яка заполонила Європу.

Путін вважає, що ставки зростають і у відповідь він чекає нормалізації відносин із Заходом, зняття санкцій. Окрім цього, Росія хоче, щоб світ мовчки спостерігав за тим, що робитимуть росіяни на сході України. Передусім, Захід має «мовчки проковтнути», що Росія «назавжди», як вона вважає, анексувала Крим. Головне, щоб Москву знову допустили до клубу цивілізованих держав та взяли до G8.

У такий спосіб, Путін намагається пролонгувати існування свого режиму та і довести, що Росія міцна і її потрібно не лише поважати, але й боятися та враховувати всі її забаганки: як на Близькому Сході, так і по всьому світі та Україні, зокрема. Путіна не покидає маячня, що Захід може розміняти Україну на внесок Росії у боротьбу із Ісламською державою і тероризмом на Близькому та Середньому Сході.

«КРЕМЛЬ РОБИТЬ УСЕ, ЩОБ НЕ ДОПУСТИТИ ВІДСТОРОНЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА СИРІЇ ВІД ВЛАДИ»

— З другого боку, наближається Генеральна Асамблея ООН. Путін вже вирішив на неї поїхати. Йому би дуже хотілося зустрічі з Бараком Обамою. Хоча адміністрація американського президента поки що й ухиляється від відповіді: чи відбудеться така зустріч. На трибуні ГА ООН Путін хоче продемонструвати, що Росія за своїм потенціалом є головною фігурою, яка може оточити себе союзниками і на Близькому Сході і в світі та повести на боротьбу з ІД. Однак поряд з цим говориться, що в центрі такої коаліції має бути режим Башара Асада. Оскільки на думку Путіна, тільки Асад здатен реально боротися в цьому регіоні проти Ісламської держави. Тобто, йдеться про те, що ціною втручання Росії у війну проти ІС — є збереження режиму Асада.

Кремль робить все, щоб не допустити відсторонення президента Сирії від влади. Нині розробляються різні варіанти. Путінські аналітики дійшли висновку, що повністю Асаду не вдасться втримати Сирію і при нинішніх тенденціях ця країна приречена на розкол. Тому розміщення російських військових — спроба зробити з Сирії «укрєпрайон», де знаходяться міста Латакія, Тартус. Нині прискореними темпами там будується мережа оборонних валів, «надзвичайна зона», де розгортаються російські військові бази, до яких перекидаються регулярні війська РФ. Йдеться про так званий «Алавістан». Скоріше всього, Башару Асаду вдасться втримати тільки цю частину Сирії.

Путін, граючи на громадській думці арабів, ніби каже: Мубарак (екс-президент Єгипту. — Ред.) був найближчим союзником США, але на початку Арабської весни, Обама його фактично «злив». А Путін б’ється до останнього за свого союзника Асада, тому арабам слід зробити висновки: хто є твердим прихильником арабів і хто дійсно відстоюватиме їхні інтереси.

«РОСІЯ МАЄ ДОСЛУХАТИСЯ ДО ГОЛОСУ СИРІЙСЬКОГО НАРОДУ»

— Перекидання російських військ — це дія на упередження. Це необхідно для того, щоб втримати хоча би цю частину сирійської території, перетворити її на фортецю, об яку розбилися би хвилі Ісламської держави та інших сил, які виступають проти Асада (сирійська опозиція, міжнародна коаліція, яку очолює США). Це дозволить перейти до тривалого торгу і вирішити, «що буде далі».

І Барак Обама, і представники НАТО заявили, що такими діями Путін робить велику помилку. Подібні дії Росії лише загострюють ситуацію і відкладають справжнє вирішення питання. Захід також зацікавлений у політичному вирішенні сирійської проблеми. Росія має дослухатися до голосу сирійського народу і допомогти відсторонити від влади Башара Асада — це головна передумова нормалізації ситуації в Сирії. Водночас, це також буде вирішальним кроком у перемозі над Ісламською державою. Саме існування режиму Асада створило всі необхідні умови для появи такого монстра як Ісламська держава. Поки буде Башар Асад, доти буде існувати Ісламська держава ти хвилі неконтрольованої міграції.