Криза коаліції

Через день після повернення перших 140 українських миротворців із Іраку прем’єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі заявив про те, що Італія також почне виводити з країни своїх військових у вересні цього року. Італійський прем’єр наголосив, що виведення військ буде проводитися «у рамках домовленостей із союзниками». Це своєрідний удар у спину Сполученим Штатам Америки, які втрачають одного з найвірніших союзників та четвертий за чисельністю коаліційний контингент — 3000 вояків.

Основною причиною такого рішення італійський прем’єр назвав громадську думку, в якій панує невдоволення перебуванням італійського контингенту в Іраку. На підтвердження цієї тези Берлусконі послався на британського прем’єр-міністра: «Я поговорив із Тоні Блером про це і зрозумів, що громадська думка в обох наших країнах чекає саме на таке рішення». З одного боку, така мотивація звучить доволі дивно з вуст італійського прем’єра, який завжди підкреслював повну згоду з політикою Джорджа Буша і підтримав ідею вторгнення в Ірак, незважаючи на ту ж таки громадську думку, яка від самого початку не була прихильною до делегування італійських військових до Іраку. Із іншого — Берлусконі зараз прагне довести, що він не є підлеглою шаховою фігурою американців, в чому його часто звинувачували опоненти.

Ситуація постала зовсім в іншому світлі після прикрого інциденту, в результаті якого американськими військовими був убитий агент італійських спецслужб Нікола Каліпарі, який віз до аеропорту щойно звільнену з полону журналістку Джуліану Сгрену. Невідповідність американської та італійської версії інциденту, відсутність оперативних результатів розслідування кинули тінь на стосунки Рима та Вашингтона. Каліпарі став національним героєм, на його похоронах був сам Берлусконі. Відтак опозиція до іракського питання в Італії значно зміцніла. Тепер італійському прем’єру доводиться «виправдовуватися» за промах американських військових.

Прикметно, що термінове «відновлення» іміджу Сильвіо Берлусконі доводиться робити напередодні парламентських виборів, які пройдуть навесні 2006 року й у яких Берлусконі стовідсотково братиме участь. Вивід італійських військових з Іраку — офіційно неоформлена передвиборна обіцянка прем’єра, здатна прихилити електорат (згадаймо ситуацію в Україні — вивід українських військових з Іраку був однією з передвиборних тез Віктора Ющенка). Те саме спостерігаємо в Польщі — напередодні парламентських та президентських виборів партії начебто протилежного спрямування сходяться в точці необхідності виведення польського контингенту з Іраку. Офіційно заявлено, що виведення польських військ розпочнеться з кількасот військових у липні і закінчиться до кінця 2005 року. У ці ж терміни збирається залишити Ірак і Болгарія.

Фактично сьогодні можна говорити про кризу в «коаліції доброї волі». Керівництво країн-учасниць коаліції починають ставити внутрішньополітичні інтереси вище союзницьких, однак оформляючи це «у рамки домовленостей із союзниками». Якщо виведення контингентів Нідерландів і Болгарії не створить особливих проблем для союзних сил, то вихід 4-тисячного італійського контингенту залишить чималу дірку в мультинаціональній дивізії, керованій британцями. Схоже на те, що давні союзники Блер і Буш залишаються майже наодинці. Деякі експерти висловлюють сумніви, що США зможе збільшити свій 150-тисячний контингент іще на 3 тисячі військових. Відтак, цілком можливо, що про це проситимуть Велику Британію. Але в Тоні Блера в червні також вибори...