Кучма агітує за європейську конституцію
Центральноєвропейський саміт став, по суті, першою появою Кучми в Західній Європі за останні півроку — що вже само по собі привертає увагу. Хоча форум проводився з єдиною метою — обмінятися думками з приводу демократичних цінностей в Європі.
Кучма цілком слушно зауважив, що для зближення з європейськими країнами ще потрібно довго працювати, проте констатував «зближення позицій» (яке, за його словами, проходило дуже важко), закликав європейців визнати, що шлях пострадянських країн, які будують демократію з «чистого листа», не устелено трояндами. На його думку, про Україну все ще мало знають, часто не розуміють, які процеси в ній відбуваються, і оцінюють ситуацію з точки зору західно- європейської демократії, не беручи до уваги, що тут «зовсім інші країни, зовсім інша ментальність».
Але, вважає Президент Кучма, не можна говорити про безпеку в Європі, коли не буде спільного європейського дому (з подібною тезою багато років тому, до речі, виступав Михайло Горбачов).
На думку Кучми, Європейському Союзу потрібна своя конституція, яка повинна сприяти більш прозорій, зрозумілій та наближеній до кожного європейця діяльності ЄС. Україна, за словами Президента Кучми, вітала б закріплення в цій майбутній конституції принципу відкритості ЄС для всіх держав континенту, які мають наміри увійти до складу Союзу і відповідати його критеріям — але тільки в тому випадку, якщо ухвалення такої конституції сприятиме об’єднанню усіх без винятку держав континенту. Важко сказати, як ці слова вплинули на позиції керівників країн ЄС, які брали участь у зустрічі — особливо враховуючи, що попри заяви про незачиненість дверей до ЄС, нічого іншого Україна від ЄС поки що не дочекалася. І слова українських керівників про те, що можливість вступу до ЄС була б потужним стимулом для проведення швидких та якісних реформ жодного разу не отримували відповіді з Брюсселя.
Водночас український лідер заявив, що Україна вже зараз готова внести конкретний внесок у розвиток потужностей ЄС у сфері безпеки та оборони, мотивуючи свої слова тим, що не є нормальним, коли така потужна організація не в змозi впливати на врегулювання конфліктів поблизу власних кордонів. Такі пропозиції робилися з кінця минулого року. Генеральний секретар Ради ЄС Хав’єр Солана поки що не дав ні позитивної, ні негативної відповіді, заявляючи, що питання можливості української участі вивчається. Не було відповіді і на форумі в Італії — втім, вона й не очікувалася.
Ухвалення серйозних рішень і не планувалося (окрім спільної вельми розпливчатої заяви 14-ти лідерів про збереження територіальної цілісності Македонії та повагу до прав нацменшин — тобто, албанської громади).
Важливість зустрічі для України — хіба що в тому, що вона в ній брала участь, її не обійшли стороною. І таким чином потенційно із стабілізацією внутрішньоукраїнської кризи її зовнішні контакти можуть налагодитися.
