Кучма навряд чи стане посередником у Косово

Під час зустрічі із міністром закордонних справ України Борисом Тарасюком Президент заявив, що єдиний вихід із ситуації, що склалася, — мирні переговори, розв’язання всіх питань політичними засобами. Застосування сили не є адекватною відповіддю на розвиток подій, — підкреслив Кучма. «Український план» передбачає збереження територіальної цілісності Югославії з одночасним наданням Косово якнайширшої автономії. В цьому позиція Кучми фактично повністю збігається із пропозиціями Заходу — Вашингтон та його союзники теж виступають, принаймні нині, за формальне збереження суверенітету Югославії над Косово, але з наданням місцевому уряду якнайширших прав. У компетенції Белграда Вашингтон уважає за потрібне залишити лише зовнішньополітичні питання і монетарну політику. І — це найважливіше — вимагає вивести з Косово всі югославські війська та поліцію. Іншими словами, Слободану Мілошевичу пропонують приблизно той самий варіант, на який змушена була піти Росія після поразки у чеченській війні. Але ж росіяни таки програ

ли війну. А бойовики з Армії визволення Косово за оцінками військових експертів не мають практично жодних шансів, якщо залишатися віч-на-віч із Югославською Народною Армією та силами безпеки.

Між тим ніщо не свідчить, що Белград схиляється до капітуляції. У відповідь на заяву держсекретаря США Мадлен Олбрайт, що «час, коли він (Мілошевич. — О. П.) міг уникнути авіаударів, уже минув» віце-прем’єр Сербії лідер націоналістів Воїслав Шешель зазначив, що «вояки НАТО, можливо, зможуть увійти до нашої країни із мечем, але повернуться вони в трунах». Шешель також попередив усі сусідні країни, що у випадку, якщо надаватимуть якесь сприяння НАТО, вони мають бути готові до «серйозних наслідків».

Натомість лідери косовських албанців і далі займають украй жорстку позицію — вони вимагають повної незалежності і не згоджуються на збереження навіть радше формальних зв’язків із Югославією.

За цих умов посередницька місія українського Президента виглядає скоріше ілюзорною. Західні провідники фактично відкинули посередницькі зусилля Росії, а Олбрайт ясно дала зрозуміти, що для завдання ударів по Югославії НАТО не вважає необхідною умовою згоду навіть Ради Безпеки ООН. Отож, звичайно, добре, що керівництво нашої держави зрештою зрозуміло, що робити вигляд, немов би косовський вузол України фактично не стосується, — контрпродуктивно. Проте з об’єктивних і суб’єктивних причин авторитет нашої держави у світі занадто низький, щоб уже зараз виступати не лише об’єктом, а й суб’єктом великої міжнародної політики.

№194 10.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»