Київ готовий торгувати вільно. Та нема з ким
Змін у СНД зі зміною виконавчого секретаря не буде ніяких. Це відчувалося від самого призначення типового партапаратника Ярова на місце Березовського, який, траплялося, не розрізняв своїх власних інтересів та інтересів країн Співдружності — і, як не дивно, вони тоді збігалися, як про це завжди говорили президенти. Кучма зараз наголосив, що крім скорочень апарату, СНД не переживатиме жодних інших реформ. Бершеда, як завжди, зазначив, що «Україна вбачає економічний і політичний інтерес» у розвиткові стосунків з СНД. Очевидно, проголошене ще 1994 року з підписанням багатосторонньої угоди запровадження вільної торгівлі в Співдружності — останнє, що може хоч якось довести доцільність існування незрозумілої структури, яка, тим часом, непогано фінансується державами-учасницями. Створення зони вільної торгівлі за півроку ще не відбувалося ніде — навряд чи СНД стане винятком. Реальність вільної торгівлі — коли не просто ведуться постійні торговельні війни (і не лише українсько-російська), а ще й закріплюється «необхідність захисту власного виробника» шляхом «окремих обмежень імпорту» — мало би бути визнаним за абсурд у нормальному світі. Щоправда, СНД до нього навряд чи належить. Зрештою, міністр закордонних справ України Борис Тарасюк у своєму виступі на симпозіумі з європейської інтеграції заявив, що «виключна орієнтація на невибагливі ринки пострадянських країн не може вивести нас з технологічної відсталості» — і мав, очевидно, рацію.
Важко сказати, яке майбутнє очікує на СНД — чи досить швидкий саморозпуск, а чи довге тління без жодних нових ідей. Скептицизм Лукашенка щодо Співдружності, яка так і не спромоглася стати відновленим Радянським Союзом, зрозумілий. Те, що Київ постійно демонструє світові як мінімум два «вектори» свого зовнішньополітичного арсеналу, не розвиваючи як слід жодного, навряд чи когось може обдурити. Проте лише те, що від самітів, засідань голів урядів та рад міністрів СНД (чергове таке засідання відбудеться в Мінську 4 червня) уже давно нічого кардинально нового не очікують — факт, який промовляє сам за себе.
