Київ і Гонконг — за безвізовий бізнес
Учора завершився шестиденний візит міністра закордонних справ України Анатолія Зленка до Китаю. Необхідність відвідання КНР представниками українського керівництва назрівала давно. Адже торік у Києві з візитами перебували керівник КНР Цзян Цземінь та міністр закордонних справ Тан Цзясюань. Після подій 11 вересня та зближення між Сполученими Штатами та Росією необхідність пошуку додаткових партнерів «на стороні» постала у рівній мірі і перед Києвом, і перед Пекіном. І в тому, що основним політичним питанням, яке піднімалося під час перебування Зленка в Піднебесній, були саме наслідки терактів на Нью-Йорк, нічого дивного не було. Як, власне, і в самому візиті українського міністра, який відзначився більше переговорами щодо економічної співпраці.
Певний час торговельно- економічна співпраця між Україною та Китаєм переживала не найкращі часи. Особливо в 1998 році, коли стрімко почав падати між державами і рівень товарообміну. Тільки з 1999-го року він знову спочатку повернувся до втраченої позначки, а потім пішов по висхідній. Торік показник товарообміну між КНР та Україною вже досяг $800 млн. І в Києві, і в Пекіні вірять, що це не межа потенціалу сторін і вірять у зростання його до одного мільярда доларів. У можливостях китайської сторони, здається, мало хто має сумніви. Чого варта тільки навала китайських товарів легкої промисловості на українському ринку? Україна між тим збирається дати китайцям адекватну торговельну відповідь. На Михайлівський площі говорять про бажання українських бізнесменів впровадити низку проектів у західних провінціях Китаю, куди Пекін активно приваблює зараз закордонні інвестиції. Все, що необхідно нам, — так це згода китайців на таку ініціативу. Згоду вдалося отримати. Китайський уряд принципово не проти участі українських підприємців у освоєнні західного Китаю, проте для цього спочатку треба буде позмагатися з іншими бізнесменами в тендері й довести конкурентоспроможність своїх пропозицій.
Серед інших напрямків двосторонньої економічної співпраці особливе місце займає авіаційна сфера, до якої свою зацікавленість не раз виявляла китайська сторона. Китайці наразі розглядають дві основні можливості співпраці в цьому напрямку — купівля українських літаків та реконструкція тих, що Китай вже має. Правда, поки що українське АНТК Антонова значно поступається своїми позиціями на китайському ринку авіаційним гігантам — американському «Боїнгу» та європейському «Аеробусу».
Окрім Пекіна, Зленко відвідав міста Гонконг та Шанхай. У всіх трьох містах було проведено бізнес-форуми. Вибір українськими дипломатами Гонконга та Шанхаю, вочевидь, був не випадковим. Гонконг вважається одним із найбільших світових банківських, фінансових центрів. У ньому зосереджені сотні представництв світових корпорацій. Гонконгівська біржа разом з токійською — найвпливовіші в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, до якого Києву варто було б придивитися уважніше, і впливають на ситуацію у всьому світі. Представники гонконгівського уряду (варто нагадати, що місто має статус автономії в КНР, а тому в нього є власні органи управління) пообіцяли навідатися до України найближчим часом із групою бізнесменів, що може відбитися не найгіршим чином на інвестиційних потоках в Україну при розумному підході керівництва останньої. У Гонконзі ж було представлено ряд українських проектів. Безпрецедентною можна вважати підтримку гонконгівців ідеї запровадження безвізового режиму для взаємних поїздок бізнесменів України та Гонконгу. Китайці, до слова, для в’їзду до автономії мусять отримати спочатку візи (або спеціальний дозвіл).
Серед політичних заяв, зроблених китайським керівництвом, на певну увагу заслуговують дві. Перша, про незмінність гарантій Пекіна щодо безпеки України, які КНР надала після відмови Києва від ядерної зброї. Досі це питання документально не оформлене. Ще один результат поїздки Зленка до КНР — запевнення китайською стороною у готовності Пекіна підтримати Україну на її шляху до Світової організації торгівлі. Торік КНР після довгих та напружених переговорів стала членом СОТ, що оцінювалося як зкономірність. Адже насправді саме Китай сьогодні є прикладом глобалізації в торгівлі, його товари представлені на всіх світових ринках.
