Київ — Кишинів: однією проблемою менше
Про те, що угоди про кордон готові «на дев'яносто дев'ять відсотків», Київ та Кишинів говорять уже два роки — відтоді, як було домовлено, що Україна отримує в безкоштовну оренду на 99 років молдовський відрізок автошляху Одеса—Рені, і чітко визначається лінія кордону поблизу села Бесарабяска — що, очевидно, й дало привід багатьом говорити про обмін територіями. Всі деталі дуже довго уточнювалися та узгоджувалися. Востаннє планувалося, що договори буде підписано в квітні — коли до Києва мав приїхати тодішній прем'єр-міністр Росії Євген Примаков.
Примаков уже не прем'єр, а двічі перенесена чотиристороння зустріч у Києві з придністровського врегулювання за його участі відійшла, схоже, в невизначене майбутнє. Останнього разу представники Тирасполя заявили про небажання брати в ній участь, і тепер про перспективи просто мовчать. Кишинів, як заявив на зустрічі з Тигипком президент Лучинський, зацікавлений в активізації українських посередницьких зусиль у процесі остаточного врегулювання в Придністров'ї. Тирасполь, до речі, раніше казав те ж саме — але сам процес чомусь завмер.
Не дивно, що Лучинський пропонує Україні активізуватися. Але дивно, що не Україна першою запропонувала ідею створення спільних митних постів на кордоні та посилення контролю за контрабандою, що потоком іде з Придністров'я, з якою Україна вже давно збирається боротися.
Припинилися й популярні два роки тому розмови про підписання українсько-молдовського митного союзу, який, як тоді казали дипломати, будувався б на зовсім інших засадах, ніж той, який вже існує в СНД, і до якого з часом могла б долучитися Румунія.
Поки що Лучинський, як, власне, й Кучма, і їхній румунський колега Константінеску, закликає прискорити створення тристоронньої вільної економічної зони та єврорегіону «Нижній Дунай». Говориться про можливість підключення Польщі до цієї ідеї. Очевидно, говоритиметься ще багато про що. Добре, що хоч одну проблему, здається, вирішили.