Київ пропонує Белграду допомогти в «одужанні» Дунаю
Підбивати підсумки будь-яких політичних двосторонніх переговорів складно тим, що вони по максимуму позбавлені конкретики. Учорашнє перебування в Україні міністра закордонних справ Югославії Горана Свілановича на офіційному рівні назвали успішним. Дати протилежну оцінку його приїзду можна було б при наявності відповідних контраргументів. Однак і брак останніх ще не показник результативності...
Пан Свіланович учора зустрівся з головою Верховної Ради Іваном Плющем, з прем’єр-міністром Анатолієм Кінахом та своїм колегою Анатолієм Зленком. Основний акцент під час всіх зустрічей робився на поліпшення торговельно-економічної співпраці. Для цього Свіланович та Зленко домовилися про якнайшвидше проведення другого засідання відповідної комісії. Традиційно, ще з радянських часів, югославський ринок залишається одним з основних у балканському регіоні. Правда, показники торговельної співпраці останнього десятиріччя доводили зовсім протилежне. Торік рівень товарообміну між двома країнами становив $75,3млн. Для порівняння позаторішній був менший лише на одинадцять відсотків. Навряд чи таку висхідну торговельну тенденцію можна віднести до динамічних, тим більше що в 2000-му році цей показник був невисоким через достатню кількість причин (Югославія після бомбувань НАТО 1999-го року, відбувся майже революційний прихід до влади Воїслава Коштуніци). Чому не став переломним у відносинах Києва та Белграда минулий рік? Питання не риторичне і вже заяложене. Активність будь-якої співпраці зумовлюється інтересом хоча б однієї зі сторін та відповідними зусиллями для реалізації його. Якщо інтерес у Києва та Белграда взаємний, то з зусиллями склалося не дуже...
Взаємний інтерес довів спочатку Леонід Кучма, здійснивши свій перший минулорічний візит за кордон саме до Югославії. Торік восени до Києва приїжджав з офіційним візитом голова союзного югославського уряду Драгіша Пешич. Однак візиту югославського президента Коштуніци до Києва, очікуваного ще в квітні минулого року, так і не відбулося. Югославські дипломати переконували, що неприїзд їхнього лідера ніяк не пов’язаний з «касетним скандалом» та перипетіями довкола нього в Українi. Утім, не секрет, що прихід до влади Коштуніци на зміну Слободану Мілошевичу зумовив і зміну зовнішньополітичних пріоритетів країни — орієнтування на Євросоюз та Сполучені Штати. Правда, пан Свіланович учора подякував Києву за підтримку Белграда Києвом «у дуже важкі часи».
Для України Югославія вигідна не в останню чергу підтримкою Заходу, а значить і напливом звідти великих інвестицій та фінансової допомоги. Звідси простираються великі можливості для українських підприємств, які з одного боку можуть допомогти дружній країні, а з іншого — отримати від своєї діяльності прибутки. Із цього погляду для України є важливою участь у Пакті стабільності для Південно-Західної Європи, до якого, крім країн регіону входить також Молдова. Поки що, як вважають деякі українські представники, ця участь для Києва дуже і дуже примарна. Утім, це не означає, що Україна не може домовлятися з югославами про відбудову їхньої країни напряму (так само як і з іншими колишніми республіками федеративної Югославії). До речі, торік в Україні було запроваджено посаду спеціального посланця на Балканах, яку обіймає заступник держсекретаря МЗС України Ігор Харченко і який останні тижні фактично не вибуває з регіону. На вчорашніх переговорах Зленка та Свілановича було також запропоновано Белграду допомогу у відновленні судноплавства по Дунаю, якому перешкоджають уламки мостів з часів натовського бомбування. Перспективною у двосторонніх відносинах вважають військово-технічну співпрацю з Югославією. Тим більше, що санкції Ради Безпеки ООН про заборону поставок зброї туди вже скасовано.
Учора Свіланович відбув до Белграда. Але югослави обіцяли повернутися. І вже в цьому році очікується приїзд до Києва Воїслава Коштуніци...
