«Латентна анексія»

Схоже, що днями Росія дала країнам НАТО, що не підтримали надання Україні та Грузії ПДЧ у Бухаресті, ще один урок. За словами американського чиновника, після слів російського президента Володимира Путіна про те, що «Україна — це ще не держава», багато хто в Берліні відчув себе осоромленим і, можливо, навіть пошкодував про те, що не надав Україні План дій з отримання членства. Як відомо, та ж Німеччина закидала Грузії неврегульовані конфлікти в Абхазії та Південній Осетії. Але в середу президент Росії Володимир Путін дав другий урок, доручивши своєму уряду розробити механізми підтримки російських громадян, які проживають у невизнаних республіках Абхазія та Південна Осетія. Згідно з дорученням, офіційне визнання отримують юридичні особи, зареєстровані на території невизнаних республік.

Зрозуміло, що реакція Тбілісі була швидкою і різкою. Президент Грузії Михаїл Саакашвілі на засіданні кабінету міністрів висловив обурення останніми рішеннями Росії щодо конфліктних регіонів. Він дав доручення віце- прем’єру Грузії Георгію Барамідзе і міністру закордонних справ Давиду Бакрадзе поїхати в Європу і США, щоб озвучити там позицію Грузії та заручитися підтримкою західних країн. Ще різкіше охарактеризував дії Москви керівник парламентського комітету з зовнішніх зв’язків Костянтин Габашвілі. Він вважає, що Росія не посміла прямо визнати незалежність сепаратистських регіонів Грузії та вдалася до «латентної анексії», надавши регіонам Грузії ті ж можливості і права, що мають російські регіони.

Слід зазначити, що швидкою була реакція НАТО і ЄС, який висловив глибоке занепокоєння у зв’язку з планами Москви зміцнити зв’язки з самопроголошеними республіками Абхазія та Південна Осетія. Не виключено, що в понеділок Рада Безпеки ООН може розглянути прохання Грузії про скликання наради для обговорення дій Росії відносно Абхазії та Південної Осетії на початку наступного тижня. Про це заявив постійний представник ПАР при ООН Думісані Кумало, який у квітні головує в Раді Безпеки. Представник Британії Джон Соерс також виразив занепокоєння відносно розвитку подій на півдні Кавказу. «Нам треба уважно розглянути цей лист, і я певен, що ми зробимо це на початку наступного тижня», — сказав він.

КОМЕНТАР

Давид АПРАСІДЗЕ , голова Кавказького інституту миру, демократії та розвитку:

— Я гадаю, що дії Росії пов’язані з самітом у Бухаресті й рішенням НАТО. Росія хоче у будь-який спосіб запобігти процесу інтеграції Грузії в Альянс. Ми чекали, що після косовського прецеденту Москва робитиме кроки в конкретних регіонах. Як ми бачимо, формально Росія не визнаватиме цих республік, але фактично робитиме все можливе, щоб в економічному, політичному і військовому плані де- факто легалізувати ситуацію в цих регіонах. По-моєму, головна мета Росії полягає в тому, аби провокувати Грузію і затягти її в конфліктну ситуацію. Москва розраховує, що завдяки певним крокам з її боку грузинське керівництво може опинитися в поганому положенні. З одного боку, якщо Тбілісі застосує воєннi заходи, це може спричинити великий ризик. А з іншого боку, якщо уряд нічого не робитиме і лише апелюватиме до світової спільноти, то існує ризик того, що грузинське суспільство поставить питання, чому уряд не йде на рішучі кроки. Це велика дилема для уряду, і Росія дуже добре знає про це. На мою думку, Москва робитиме все, щоб підштовхнути Тбілісі до конфлікту. Мені здається, що Грузія має зробити все для того, щоб запобігти ескалації ситуації у бік воєнного розвитку. Крім того, грузинська сторона повинна пояснити французьким і німецьким колегам, що рішення в Бухаресті було не на користь миру і справедливого вирішення ситуації в регіоні.

Що стосується реакції міжнародної спільноти на останні дії Росії. Це добре, що вона прозвучала. Та важливо, щоб робилися конкретні кроки. І реальним сигналом для Росії може стати активніше залучення в миротворчий процес міжнародної спільноти і провідних європейських країн. Не думаю, що прості заяви можуть зіграти велику роль.

Ми за використання всіх механізмів: ООН, ОБСЄ, ЄС, які можуть якось вплинути на позицію Росії. І ми чекаємо, що через ООН можна буде розширити процес миротворення у Грузії. І що буде висловлена готовність більше диверсифікувати цей процес і ці механізми. Якщо такі сигнали будуть із боку головних гравців на світовій арені, то це вплине на Росію.

Що стосується паралелей між Абхазією і Тайванем. Восени минулого року в абхазькій пресі писали, що після визнання Косова в Абхазії буде створена така ж ситуація, як і в Тайвані. Зараз така можливість розглядається в російських колах. Звичайно, ситуація зовсім інша. Але також напрошуються паралелі з 30-ми роками, коли Німеччина намагалася анексувати судетські області й висловлювала ті самі аргументи, що їх зараз чути з Кремля: там наші громадяни, нам треба захищати їхні інтереси, економічна ситуація має поліпшуватися.