Ле Пен об’єднав націю. Проти себе
Стомлений Жак Ширак, щойно переобраний на президентство, вже пообіцяв у своєму першому по виборах телезверненні до нації стати президентом усіх французів. Президент Ширак не має ілюзій щодо своєї ноші — він заявив, що розуміє, що французи проголосували за республіку, яка має змінитися. Свобода, рівність, братерство, за його словами, повернуть своє значення, і він це гарантує. Зміни, які новий старий президент республіки пообіцяв французам, наступні: зміцнити безпеку, збільшити кількість робочих місць, знизити податки, забезпечити державну допомогу сім’ям, пенсіонерам, прозорість політики — словом, усе те, що зазвичай обіцяють виборцям ліві. Ліві з дистанції зійшли ще під час першого туру — лідер соціалістів, екс-прем’єр Ліонель Жоспен пропустив уперед лідера Національного фронту Жан-Марі Ле Пена. Проти кого, власне, і об’єдналася Франція під час другого туру президентських виборів у неділю. Переможені соціалісти чи не першими привітали результати виборів. На цей раз Ле Пен не пройшов. Попереду — парламентські вибори в червні.
Другий тур французьких виборів нікого вже не міг здивувати — ні рекордною підтримкою Ширака (близько 82% проти майже 18% за Ле Пена), чого на президентських виборах у Франції не траплялося з 1969 р., ні тим, що виборці, нарешті, пішли голосувати, ні тим, що правий президент (кандидат від голлістської РПР) виступає з типово лівими гаслами. Нація голосувала не за Ширака, а проти Ле Пена — це визнають усі. Французи показали, що вони були менш віддаленими від Європи, ніж можна було гадати після першого туру виборів, — пише «Монд». Шок першого туру, однак, став лише свідченням того, що французьке суспільство вражене тією ж хворобою, що й багато інших суспільств як на Заході, так і на Сході Європи. «Шираку не залишається багато місця для маневру», ввжає «Монд», і це, очевидно, правда — адже нація, як виглядає, обрала менше зло з двох можливих, і тому дуже прискіпливо слідкуватиме за першими кроками самого Ширака і призначеного ним уряду. Після того, як Жоспен подав у відставку, Ширак призначив новим прем’єром сенатора, ліберального демократа Жан-П’єра Раффарена, що був головою ради в Пуату-Шарант. Раффарен, один з організаторів кампанії Ширака, у 1995—97 рр. вже входив до уряду, який тоді очолював Ален Жюппе. Передбачається, що новий уряд буде перехідним, а справжній сформується за результатами червневих парламентських виборів. Якими будуть їх результати, зараз ніхто у Франції передбачити не береться. Зокрема, Національний фронт Ле Пена, який вважає себе переможцем, вже заявив на вибори 600 кандидатів. Соціалістична партія змінила лідера — замість Жоспена, який обіцяв вибути з великої політики взагалі, ним став Франсуа Олланд, і обіцяє ще багато змін. Питання лише в тому, чи знайде це відгук у серці виборця. Те ж, що майже п’ятій частині французів припали до душі гасла Ле Пена, свідчить лише про те, що люди бояться злочинності, бояться іммігрантів, бояться втратити свою затишну домівку у зв’язку з розширенням ЄС, і ця тенденція стає загальною. Тим більше, що традиційні провідні політичні сили П’ятої республіки — голлісти й соціалісти — не змогли цього разу запропонувати виборцеві нічого по-справжньому привабливого.
Відповіді ж на запитання — які уроки вивчено з шокуючого першого туру президентських виборів, як саме змінюватиметься Франція, що це означатиме для Європи в цілому — доведеться давати вже дуже швидко.
