Лівий марш по-польськи
Перші сторінки польських газет, головні місця у випусках теле- та радіоновин посідає інформація, так чи інакше пов’язана з подіями 11 вересня в Сполучених Штатах, реакцією світової спільноти, виступами Джорджа Буша та інших провідних світових політиків. Між тим, у неділю в країні дуже непересічна подія — вибори до парламенту. Які фактично вже відбулися, і питання про їх переможця вже розв’язане.
Польські коментатори відзначають, що нинішня передвиборна кампанія була найспокійнішою в історії країни. Напрошуються й певні аналогії з президентськими виборами минулого року, коли Александр Квасневський без особливих проблем переміг у першому турі. І зараз Союз лівиці демократичної — партії, яка й дала президента Кваснєвського — у коаліції з Унією праці є безпрецедентним лідером опитувань громадської думки. Питання лише в тому, чи зможе лівоцентристська коаліція сформувати уряд самостійно, чи буде змушена запросити когось у партнери. Передвиборні шоу, влаштовані лівицею — майже безкоштовне пиво для тих, хто прийшов на зустріч з її кандидатами, роздача «передвиборних цукерок» і таке інше — можливо, лише зміцнило підтримку серед польського суспільства. Бо ще півроку тому не було жодного сумніву, що лівиця переможе. Сьогодні, у переддень виборів, рівень підтримки СЛД-УП сягає 43-48 відсотків, що дає блоку не менше за 220 місць у Сеймі (нижній палаті) з 460-ти. Приблизно 43% місць вже практично гарантовано лівиці і в Сенаті.
Отже, лівиці не залишилося нічого іншого, як опублікувати своє бачення майбутнього уряду Польщі. Його очолить лідер СЛД Лєшек Міллер. На роль міністра закордонних справ запропоновано колишнього прем’єр-міністра Влодзімєжа Цімошевича. Віце-прем’єром, міністром фінансів очевидно, стане радник президента Марек Белка, який обіцяє покінчити з фінансовою кризою й домогтися суттєвого економічного зростання, а також, до речі, проаналізувати, чи справді корисна для Польщі угода про поставки норвезького газу замість російського.
Нині правляча Акція Виборча Солідарність правиці ризикує взагалі не потрапити до парламенту, як і її недавній партнер по коаліції Унія Свободи, партія «батька польських реформ» Лєшека Бальцеровича. Чим саме праві не догодили польському обивателю — зрозуміло. Окрім фінансових проблем (які, власне, є такими тільки на тлі ситуації в країнах ЄС), проблеми сільського господарства, пов’язані з інтеграцією до ЄС, невиразна постать прем’єра Бузека...
Втім, програмні заяви і лівих, і правих різняться між собою дуже мало. Пересічний поляк, очевидно, просто хоче перемін.
